Захворювання скронево-нижньощелепного суглоба у дітей, Slides of Dentistry

Download Захворювання скронево-нижньощелепного суглоба у дітей and more Slides Dentistry in PDF only on Docsity!

Захворювання скронево-

нижньощелепного суглоба у

дітей

ВИКОНАВ: СТУДЕНТ 5 КУРСУ ГРУПИ

Скронево-нижньощелепний суглоб

забезпечує одну з найбільш важливих

функцій —відкривання рота. Ріст та розвиток

суглоба у дитини може супроводжуватися

захворюваннями, несвоєчасне або

неправильне лікування яких призводить до

порушень цієї важливої функції,

недорозвитку нижньої щелепи, виражених

естетичних вад.

Причини захворювань СНЩС у дітей

Перераховані причини спостерігаються частіше у певному віці. Так, наприклад, запальні процеси, які можуть закінчуватися важкими ускладненнями в суглобі, переважають у дітей грудного віку; травматичні ушкодження спостерігаються у дітей віком 3-9 років, що анатомічно обгунтовано — найслабшим місцем є шийка суглобового відростка; оклюзійні порушення найчастіше виникають під час остаточних змін та формування при кусу, яке збігається з періодом статевого дозрівання.

Класифікація хвороб СНЩС

У XIX ст. Мюллер зробив першу спробу класифікувати хвороби СНЩС, відокремивши запальні захворювання суглобів (артрити) від дистрофічних (артрозів).

Класифікація хвороб СНЩС

2. 3а перебігом: гострі, хронічні, хронічні у стадії загострення.
3. Анкілози (фіброзні, кісткові): — вроджені і набуті; — однобічні, двобічні; — запальні, травматичні. У всіх підручниках з хірургічної стоматології анкілози поділяють на вроджені та набуті. Під вродженими розуміють ті, які виникають у перші 3-5 міс після народження дитини й обумовлені травмуванням суглоба під час пологів і септичними станами

Обстеження СНЩС

Обстеження СНЩС для виявлення його захворювань проводять у такій послідовності:

1. Опитування батьків та пацієнта.
2. Огляд нижнього відділу лиця. Бімануально (після уведення двох пальців із обох боків у зовнішні слухові ходи) аналізують рухи нижньої щелепи. Здійснюють пальпацію суглобів і жувальних м'язів, оцінку прикусу та оклюзійних контактів зубів, визначають характер оклюзії.

Обстеження СНЩС

3. У разі необхідності виконують цитологічні дослідження суглобової рідини, механографію, електроміографію, артрографію, реографію, артроскопію, рентгенофафію СНЩС, томографію, ортопантомофафію, спіральну комп'ютерну томофафію у трьох вимірах. У дітей молодшого віку зробити рентгенофаму через лабільний психоемоційний стан важко, тому перед проведенням її попередньо проводять седативну підготовку.

Обстеження СНЩС

Зображення скронево-нижньощелепного суглоба на спіральній комп'ютерній томограмі з мультипланарною реконструкцією

Обстеження СНЩС

Рентгенограма скронево-нижньощелепного суглоба дитини в укладці за Шуллером

Гострий артрит

Термін "артрит" започатковано Гіппократом. Це запалення суглобового хряща, капсули та зв'язкового апарату, яке може мати інфекційне, травматичне або алергійне походження. Інфекційні артрити можуть виникати у дітей будь якого віку, а травматичні — частіше у віці 3—9 років. Скарги дітей уразі гострих артритів СНЩС різної етіології на припухлість тканин і біль у привушно- жувальній ділянці з іррадіацією її у вухо й потилицю, скованість рухів нижньої щелепи (найбільш ранній та стійкий симптом), неможливість нормального вживання їжі, підвищення температури тіла. У разі ревматичного артриту виникає біль в обох СНЩС, ревматоїдного — в одному СНЩС та колінному або плечовому суглобі.

Гострий артрит

Диференційну діагностику гострих артритів СНЩС проводять з гострими паротитами, гострими лімфаденітами привушної ділянки, гострими отитами, абсцесами привушної ділянки. Лікування. Залежно від причини розвитку артриту лікування включає обмеження рухів нижньої щелепи різними видами ортодонтичних апаратів та іммобілізувальними пов'язками, механічно-щадну дієту (рідка їжа), компреси з 5 % розчином ДМСО на ділянку СНЩС, фізіотерапевтичні процедури — фонофорез гідрокортизону, трилон Б для пом'якшення фіброзних тканин, електрофорез ДМСО та калію йодиду, лідази; УВЧ, солюкс, парафін, озокерит. Крім того, призначають протизапальні нестероїдні препарати

Хронічний артрит

Хронічний артрит (artritis articulationis temporomandibularis chronica) розвивається непомітно, протягом тривалого часу, і виявляється частіше у пре- та пубертатному періодах (12—15 років). Первинно-хронічні артрити у дітей спостерігаються рідко. Скарги дитини зазвичай лише на ранкову скутість та помірний біль у СНЩС, який підсилюється під час рухів щелепи, появу "хрусту" при цьому, головний біль, можливо, запаморочення, шум у вухах, зниження слуху, іноді сухість у роті або печіння в язиці (дещо нагадує синдром Костена у дорослих). Поява "хрусту" свідчить про перехід запального процесу в дистрофічний.

Хронічний артрит

Діагноз хронічного артриту грунтується на:

1. характерних скаргах: "хруст" під час відкри вання рота; ранкова скутість та помірний біль, що посилюється під час вживання їжі, головний біль, запаморочення, шум у вухах, зниження слуху, іноді — сухість у роті або печіння у язиці, тривалий перебіг захворювання;
2. даних об'єктивного обстеження: болісної пальпації суглоба та козелка вуха, посилення болю під час натискання на підборіддя;
3. рентгенологічного обстеження (нерівномірне розширення суглобової щілини).

Хронічний артрит

Диференційна діагностика хронічних артритів СНЩС проводиться з гострим артритом, синдромом больової дисфункції суглоба, невралгією трійчастого нерва, деформівним остеоартрозом. Лікування хронічних артритів залежить від причини та змін, що відбулися у СНЩС. Так, за умови порушення функціональної оклюзії спочатку дії лікаря спрямовані на усунення тих чинників, що спричиняють ці порушення, а саме:

1. Вибіркове зішліфування зубів, які підвищують прикус.
2. Виготовлення кап та пластин, апаратів функціональної і механічної дії у разі зниження оклюзійної висоти.