International Economics: Principles, Regulation, and Trade | Study notes Economics

Серед усіх складових економічної теорії міжнародна економіка як наука є

наймолодшою, хоча перші розвідки міжнародних аспектів економічної діяльності

були здійснені ще у ХУІ-ХУН ст. представниками меркантилізму (Г.Скаруффі, В.

Стаффордом, Т. Меном).

Міжнародну (світову) економіку можна трактувати у широкому та вузькому розумінні.

У широкому розумінні — це теорія, що застосовується для вивчення економіки

сучасного взаємозалежного світу.

Вужче трактування визначає її як частину теорії ринкової економіки, що вивчає

закономірність взаємодії суб´єктів різних держав у міжнародному обміні товарами,

русі факторів виробництва та формуванні міжнародної економічної політики держав.

Наукові дослідження в міжнародній економіці в основному базуються на тих

самих методах та принципах, що й в інших економічних науках,

модифікованих з урахуванням специфіки взаємодії особливих економічних

суб’єктів - міжнародних за характером. Серед основних таких методів

визначають:

1. Метод-наукових абстракцій - як і в інших науках, використовується для

усунення другорядного з метою пізнання основного.

2. Метод аналізу та синтезу, – за яким аналізуються окремі елементи цілісної

системи, а зроблені узагальнення по кожному елементу об’єднуються

(синтезуються) в одне ціле системне узагальнення.

3. Методи мікро- та мікроаналізу, - за яким пошуки проводяться, з одного

боку, на рівні конкретних міжнародних товарів і факторів їхнього виробництва,

а, з іншого боку, на рівні національних економік і світового господарства.

4. Методи історичного і логічного – дають змогу вивчати історичні етапи

розвитку конкретних міжнародних економічних відносин, визначаються

тенденції їхнього розвитку, передбачаються можливі варіанти подальшого

перебігу подій.

5. Економіко-математичні методи – за допомогою яких визначаються кількісні

показники, використовуються функціональні підрахунки.

6. Статистично-графічний метод – є основою для порівняння кількісних

показників.

7. Метод моделювання.

Принципи розвитку МЕВ визначають як суттєві, об’єктивні та загальновизнані

норми і правила міжнародної господарської взаємодії

До загальних принципів світогосподарської взаємодії належать:

1) об’єктивність міжнародних економічних відносин, тобто відповідність їх розвитку

об’єктивним економічним законам (ігнорування міжнародних зв’язків – це втрати як

потенціал втрачених можливостей);

2) взаємовигідність економічних зв’язків для двох і більше партнерів;

3) конкурентні підвалини механізму зовнішньоекономічних зв’язків;

4) компромісний характер міжнародної економічної взаємодії, що передбачає певні

поступки один одному з боку партнерів;

Partial preview of the text

Download International Economics: Principles, Regulation, and Trade and more Study notes Economics in PDF only on Docsity!

Серед усіх складових економічної теорії міжнародна економіка як наука є наймолодшою, хоча перші розвідки міжнародних аспектів економічної діяльності були здійснені ще у ХУІ-ХУН ст. представниками меркантилізму (Г.Скаруффі, В. Стаффордом, Т. Меном). Міжнародну (світову) економіку можна трактувати у широкому та вузькому розумінні. У широкому розумінні — це теорія, що застосовується для вивчення економіки сучасного взаємозалежного світу. Вужче трактування визначає її як частину теорії ринкової економіки, що вивчає закономірність взаємодії суб´єктів різних держав у міжнародному обміні товарами, русі факторів виробництва та формуванні міжнародної економічної політики держав. Наукові дослідження в міжнародній економіці в основному базуються на тих самих методах та принципах, що й в інших економічних науках, модифікованих з урахуванням специфіки взаємодії особливих економічних суб’єктів - міжнародних за характером. Серед основних таких методів визначають:

Метод-наукових абстракцій - як і в інших науках, використовується для усунення другорядного з метою пізнання основного.
Метод аналізу та синтезу, – за яким аналізуються окремі елементи цілісної системи, а зроблені узагальнення по кожному елементу об’єднуються (синтезуються) в одне ціле системне узагальнення.
Методи мікро- та мікроаналізу, - за яким пошуки проводяться, з одного боку, на рівні конкретних міжнародних товарів і факторів їхнього виробництва, а, з іншого боку, на рівні національних економік і світового господарства.
Методи історичного і логічного – дають змогу вивчати історичні етапи розвитку конкретних міжнародних економічних відносин, визначаються тенденції їхнього розвитку, передбачаються можливі варіанти подальшого перебігу подій.
Економіко-математичні методи – за допомогою яких визначаються кількісні показники, використовуються функціональні підрахунки.
Статистично-графічний метод – є основою для порівняння кількісних показників.
Метод моделювання. Принципи розвитку МЕВ визначають як суттєві, об’єктивні та загальновизнані норми і правила міжнародної господарської взаємодії До загальних принципів світогосподарської взаємодії належать:

об’єктивність міжнародних економічних відносин, тобто відповідність їх розвитку об’єктивним економічним законам (ігнорування міжнародних зв’язків – це втрати як потенціал втрачених можливостей);
взаємовигідність економічних зв’язків для двох і більше партнерів;
конкурентні підвалини механізму зовнішньоекономічних зв’язків;
компромісний характер міжнародної економічної взаємодії, що передбачає певні поступки один одному з боку партнерів;

неконфронтаційність міжнародних економічних відносин;
спільне вирішення глобальних проблем людства. Міжнародне регулювання і нагляд – здійснює міжнародні організацій – економічні – СОТ, фінансові – МВФ, СБ, ЄБРР. Міжнародна мікроекономіка — це частина теорії міжнародної економіки, що вивчає закономірності міждержавного руху конкретних товарів і факторів їх виробництва та ринкові характеристики — попит, пропозицію, ціну тощо. Міжнародна макроекономіка — це частина теорії міжнародної економіки, що вивчає закономірності функціонування відкритих національних економік І світового господарства загалом. Світове господарство -сукупність національних економік країн світу, зв'язаних між собою мобільними факторами виробництва. Міжнаро́дний по́діл пра́ці — процес поділу праці між суб’єктами різних країн на наддержавному рівні, що веде до обміну товарами, послугами тощо. Міжнаро́дна торгі́вля — торгівля між резидентами різних держав. При міжнародній торгівлі товарами відбувається переміщення товарів через митні кордони різних держав. Економі́чна інтегра́ція — це об'єктивний процес розвитку глибоких, стійких взаємозв'язків та поділу праці між національними господарствами, створення міжнародних господарських комплексів у межах держави. Економічна інтеграція — форма інтернаціоналізації господарської діяльності (виробництва), зближення та поглиблення взаємодії національних економік. Міжнародна спеціалізація вир-ва — це форма МПП, за якої відбувається зосередження вир-ва одних видів продукції в одних країнах, а інших видів продукції — в інших країнах. М виробнича кооперація — це форма організації спільного або взаємоузгодженого вир-ва за участю двох або декількох країн. Світови́й ри́нок (англ. world market) — сфера стійких товарно-грошових відносин між країнами, основою яких є міжнародний поділ праці та інші фактори виробництва. При переході товарного виробництва від стадії світового ринку до стадії світового господарства виникає міжнародне переміщення вже не тільки товару, але і факторів його виробництва, насамперед капіталу і робочої сили. Основою світового господарства, так само як і світового ринку, є міжнародний поділ праці й інших факторів виробництва.(Відмінність світового господарства від світового ринку полягає в тім, що він виявляється не стільки через міжнародний рух товарів, скільки через міжнародний рух факторів виробництва. Класифікація факторів виробництва: Основні (ті, що від природи, чи результ іст. розвитку); розвинені (набуті в рез. Соц.-екю розвитку.; загальні (можуть заст.. в різних галузях в-цтва); соц-ні (вик. в окремих галузях)

Заробітна плата — це грошова винагорода за працю робітників і службовців, яка включає додаткові виплати на соціальне забезпечення, соціальне страхування та інші виплати. Валовий прибуток — це прибуток, який отримують власники одноосібних господарств, товариств (некорпоративний прибуток) та корпорації (дивіденди + нерозподілений прибуток). Амортизація — це еквівалент величини знецінення основного капіталу за рік. Платіжний баланс — це балансовий рахунок міжнародних операцій як вартісне вираження всього комплексу світогосподарських зв’язків країни у формі співвідношення надходжень та платежів. Платіжний баланс – це агреговане віддзеркалення економічних відносин країни з рештою світу протягом певного періоду часу. Платіжний баланс – статистичний звіт, де у систематичному вигляді наводяться сумарні дані про зовнішньоекономічні операції цієї країни з іншими країнами світу за певний проміжок часу. За економічним змістом розрізняють баланс на певну дату і за певний період. Структура платіжного балансу: Торговельний баланс — це співвідношення вартості експорту та імпорту. Баланс послуг і нєкомерційних платежів — це платежі й надходження: за користування іноземним транспортом; розрахунки за страхування; оплата поштово- телеграфних послуг , комісійних операцій, туризму, культурного обміну, приватних переказів (заробітної плати, спадщини, стипендій, пенсій) Баланс руху капіталів і кредитів – виражає співвідношення вивозу та ввозу державних і приватних капіталів, наданих і одержаних міжнародних кредитів. Меркантилісти вважали, що важливо володіти золотом та іншими валютними металами. Країни, яким їх бракувало, мали отримувати золото завдяки торгівлі. Багатство націй, згідно з цією концепцією, безпосередньо пов'язувалося з торговельним балансом. Меркантилізм на практиці означав, що міжнародна торгівля контролювалася компаніями, які мали урядову підтримку, запроваджувалися високі тарифи та починалися торговельні війни. Шотландський філософ, економіст і історик Д. Х'юм (1711-1776) у 1752 р. розвінчав концепцію меркантилістів, довівши, що резерви банківських металів країни переважно визначаються обсягом її економіки та її потребою у грошах як засобах платежу. Основні принципи фритрейдерства — вимога вільної торгівлі і конкуренції, невтручання держави в економічне життя країни та скасування протекційного мита. Згідно з теорією абсолютних переваг країні доцільно імпортувати ті товари, затрати на виробництво яких у цій країні більші, ніж у зарубіжних країнах.

Теорія відносних переваг англійського економіста Д. Рікардо, стверджує, що у міжнародній торгівлі доцільно брати участь усім країнам. Згідно з цією теорією країні вигідно імпортувати той товар, відносні затрати на виробництво якого у ній перевищують затрати на експортований товар. Інакше кажучи, якщо якась країна має переваги над іншими країнами за рядом товарів, то їй доцільно зосередитись на виробництві і міжнародній торгівлі тих з них, щодо яких її переваги є найвагомішими. Теорія відносних переваг є теоретичною основою міжнародної спеціалізації. Теорію факторів виробництва розробили на початку 30-х років XX ст. шведські економісти Е. Хекшер і Б. Олін. Об'єктом аналізу були праця та капітал. Якщо обсяг певних факторів виробництва у країні більший, то вони дешевші. Концепція Т. Рибчинського. Збільшення пропозицій одного з факторів виробництва за постійності інших змінних приведе до збільшення випуску товарів, що виробляються з інтенсивним використанням цього фактора, і до скорочення випуску інших товарів. Теорія М. Портера стверджує, що на міжнародному ринку конкурують не країни, а фірми і успіх на ньому залежить від правильно вибраної конкурентної стратегії. Міжнародна торгівля - історично перша форма міжнародних економічних зв’язків, що являє собою обмін товарами і послугами між державно оформленими національними господарствами, тобто між державами. Зовнішня торгівля – це частина сфери обміну, яка пов’язана з переходом продуктами праці національних кордонів і в якій беруть участь резиденти різних країн. Таким чином, міжнародна торгівля - поняття, яке має два рівні визначення:

абстрактний (рівень категорії) – сукупність відносин;
конкретний – сукупність товарообмінних операцій країн світу. Виділяють також два підходи до визначення сутності міжнародної торгівлі:
операційний підхід, згідно якого міжнародна торгівля - це процес безпосереднього обміну товарами та послугами між господарюючими суб’єктами різних держав, державами та міжнародними організаціями.
1. державно-політичний підхід, згідно якого міжнародну торгівлю можна розглядати як особливий тип суспільних відносин, які виникають у світовій системі господарства в процесі і з приводу обміну товарами та послугами між державами, що мають власні зовнішні і зовнішньоторговельні політики. Основними показниками зовнішньої торгівлі є експорт, імпорт, торговельне сальдо, торговельний оборот, торговельний баланс. Експорт (від лат. exportare –„вивозити”) – вивезення товарів, робіт, послуг, вивозити”) – вивезення товарів, робіт, послуг, результатів інтелектуальної діяльності, в т.ч. виключних прав на них. реекспорт – вивезення товарів, раніше ввезених з-за кордону, включаючи товари, які продані на міжнародних аукціонах, товарних біржах тощо.

До товарів, крім матеріальної продукції, або “видимих” благ, належать призначені для продажу продукти інтелектуальної праці - патенти, ліцензії, ноу-хау, фірмові знаки та інші види експортних документів. До міжнародної торгівлі послугами належать транспортні послуги, фрахт, міжнародний туризм, банківські, біржові та посередницькі послуги, страхові операції, рекламні заходи, ярмарки, обмін в галузі культури, інформації та інші “невидимі” блага. Послуги і торгівля ними якісно відрізняються від товарів і торгівлі товарами. Головні характерні риси послуг:

їх не можна побачити і відчути на дотик, на відміну від товарів;
вони не піддаються збереженню;
торгівля послугами пов’язана з їх виробництвом;
експорт послуг означає надання послуги іноземцю, тобто нерезиденту, навіть якщо він знаходиться на митній території країни. Однак вищенаведений опис характеристик має обмеження. Деякі послуги можна побачити (наприклад, звіт консультанта на дискеті), деякі з них зберігаються (наприклад, система телефонного автовідповідача). Зовнішньоекономічна політика – це загальний курс держави у сфері міжнародних економічних відносин, система принципів та методів, які визначають діяльність органів державної влади та державного управління, спрямовану на забезпечення інтересів національних економік в цілому та національних суб’єктів міжнародного бізнесу зокрема. До основних цілей зовнішньоторговельної політики відносяться: · зміна обсягу експорту й імпорту; · зміна структури зовнішньої торгівлі; · забезпечення країни необхідними ресурсами; · зміна співвідношення експортних та імпортних цін. Політика вільної торгівлі – це політика мінімального втручання держави у зовнішню торгівлю, що розвивається на основі вільних ринкових сил попиту і пропозиції. Протекціонізм – це державна політика захисту внутрішнього ринку від іноземної конкуренції з використанням системи обмежень імпорту.

- селективний протекціонізм - скерований проти окремих країн чи окремих товарів;

**- галузевий протекціонізм – скерований на захист окремих галузей, найчастіше сільського господарства;

колективний протекціонізм - проводиться економічними інтеграційними об’єднаннями країн у відношенні країн, що до них не входять;
прихований протекціонізм - здійснюється методами внутрішньої економічної політики.** Рівні регулювання міжнародної торгівлі Фірмовий – це угода між фірмами про розподіл ринку сировини, матеріалів, збуту товарів, сфер впливу, цінової політики. Національний – при якому зовнішня торгівля кожної країни здійснюється у відповідності з національно-правовим забезпеченням регулювання зовнішньоекономічної діяльності. Міжнаціональний – проявляється в укладенні відповідних угод між державами, групами держав. Наднаціональний – здійснює стратегію світового співтовариства чи заходів з регулювання міжнародної торгівлі шляхом створення міжнародних спеціальних інституціональних структур, відповідних угод (Всесвітні торгові організації – ГАТТ/СОТ, міжнародна торгова палата – МТП). Тарифне регулювання міжнародної торгівлі Митний тариф (customs tariff) у залежності від контексту може визначатися як:  інструмент торгової політики і державного регулювання внутрішнього ринку країни при його взаємодії зі світовим ринком;  перелік ставок мита, що застосовуються до товарів, що переміщуються через митний кордон, систематизований відповідно до товарної номенклатури зовнішньоекономічної діяльності;  конкретна ставка мита, що підлягає сплаті при вивозі або ввезенні певного товару на митну територію країни. У цьому випадку поняття митного тарифу цілком збігається з поняттям мита. Мито (customs duty) – обов’язковий податок, що стягується митними органами при ) – обов’язковий податок, що стягується митними органами при імпорті або експорті товару і є умовою імпорту або експорту. Мито виконує три основні функції:  фіскальну, що відноситься як до імпортного, так і до експортного мита, оскільки воно є однією зі статей доходної частини державного бюджету;  протекціоністську (захисну), що відноситься до імпортного мита, оскільки з його допомогою держава захищає місцевих виробників від небажаної іноземної конкуренції;

International Economics: Principles, Regulation, and Trade, Study notes of Economics

Related documents

Partial preview of the text

Download International Economics: Principles, Regulation, and Trade and more Study notes Economics in PDF only on Docsity!