Study with the several resources on Docsity
Earn points by helping other students or get them with a premium plan
Prepare for your exams
Study with the several resources on Docsity
Earn points to download
Earn points by helping other students or get them with a premium plan
Community
Ask the community for help and clear up your study doubts
Discover the best universities in your country according to Docsity users
Free resources
Download our free guides on studying techniques, anxiety management strategies, and thesis advice from Docsity tutors
About breath system, fot Ukraine student. For Kiev's medical university
Typology: Study notes
1 / 44
This page cannot be seen from the preview
Don't miss anything!
Кафедра пропедевтики педіатрії № Анатомо-фізіологічні особливості, методика дослідження і семіотика захворювань органів дихання у дітей МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ для студентів ІІІ курсу медичного факультету Рекомендовано вченою радою ХНМУ (Протокол №5 від 23.05.2019 р) Харків 2019
Анатомо-фізіологічні особливості, методика дослідження та семіотика захворювань органів дихання у дітей. Методичні вказівки для підготовки до практичних занять для студентів 3 курсу медичних факультетів / упор. Т.В. Фролова, О.В. Атаманова, О.В. Кононенко, Н.Ф. Стенкова. – Харків : ХНМУ, 2019. - 43 с. Упорядники: Т.В. Фролова, О.В. Атаманова, О.В. Кононенко, Н.Ф. Стенкова.
кисень клітинам усього організму. До допоміжних структур, які беруть участь в акті дихання, відносяться грудна клітка і дихальна мускулатура (табл.1). Таблиця 1. Анатомо – функціональні особливості дихальної системи ВІдділи дихальної системи Основні структури Функції в організмі Повітроносні шляхи:
зігріванню, механічному очищенню повітря віями, руйнуванню мікроорганізмів. У дітей раннього віку носові ходи вузькі, нижній носовий хід формується до 4 років, раковини товсті. Слизова оболонка ніжна, багато васкулярізована, тому навіть невеликий набряк її при розвитку риніту утруднює дихання через ніс і смоктання материнських грудей. Внаслідок недорозвиненості кавернозної (печеристої) тканини в підслизовій оболонці носові кровотечі у маленьких дітей - рідкість. Печериста тканина розвивається до 8-9 років, і з цього віку легко виникають кровотечі з носа, чому сприяє ніжна і рясно забезпечена судинами слизова оболонка. Вікові особливості 6 - ти додаткових пазух носа:
розвитком еластичних структур, тому вентиляція стає більш ефективною. Розтяжність - це здатність грудної стінки і легких розширюватися при збільшенні обсягу повітря. Розтяжність визначають два головні чинники: альвеолярне поверхневий натяг, яке залежить головним чином від сурфактанта, і еластичність, тобто тенденція легень повернутися до первісного стану після вдиху. Трахея складається з 14 - 20 хрящових півкілець, з'єднаних ззаду у дітей фіброзною перетинкою (замість еластичної пластини у дорослих). М'якість хрящів трахеї, слабкий розвиток еластичної тканини і велика рухливість можуть призводити до її щелеподібному спаданню і виникненню гучного дихання ( стридор ). Бронхіальне дерево до народження вже сформовано. Основу бронхів також складають хрящові півкільця, з'єднані фіброзною перетинкою. Трахея розділяється на правий і лівий головні бронхи. Правий головний бронх є ніби продовженням трахеї, тому при аспірації стороннє тіло частіше потрапляє в цей бронх. Слизова оболонка малих бронхів і бронхіол ніжна, багата кровоносними судинами, покрита тонким шаром слизу, вистелена циліндричним багаторядним епітелієм. Слизова оболонка великих бронхів вистелена війчастим епітелієм, що забезпечує евакуацію слизу, частинок пилу і бактерій, що потрапили в легені з повітрям. У новонароджених дихальні шляхи містять дуже мало гладкої мускулатури, але у дітей 4-5 місяців м'язова тканина вже досить розвинена. Через недорозвиненість м'язової і еластичної тканин у дітей раннього віку явища спазму бронхів менш виражені, а бронхіальна обструкція пов'язана в основному з набряком слизової оболонки і продукцією в'язкого секрету. Легені у дітей, як і у дорослих, мають сегментарну будову. Через численні альвеолярні структури відбувається обмін газів між повітрям і кровотоком. Число альвеол швидко збільшується з віком за рахунок їх формування з саккулюсів («мішечків»), що значно розширює дихальну поверхню. Легені у дітей перших 2 років життя багаті сполучною тканиною, рясно кровопостачаються, еластична тканина розвинена слабо, внаслідок чого вони менш повітряні і більш повнокровні, ніж у дорослих. Ці
фактори призводять до обструкції і розвитку ателектазів. Легкість розвитку ателектазів обумовлена також недостатньою кількістю сурфактанту, що може бути однією з причин відсутності розправлення легень у недоношених дітей. Сурфактант , що покриває внутрішню поверхню альвеол, є поверхнево-активною речовиною, що синтезується альвеоцитами II типу. Сурфактант починає синтезуватися в кінці внутрішньоутробного розвитку; в його синтезі беруть участь метил
(передній); зліва: 4 - верхньоязичковий; 5 - нижньоязичковий. Сегменти нижньої частки: 6 - верхній (спинний); 7 - нижньовнутрішній, серцевий (медіальний); 8 - нижньопередній; 9 - нижньогрудний; 10 - нижньозадній. Середостіння у дітей відносно більше, ніж у дорослих. У верхній частині воно містить трахею, великі бронхи, артерії, вени, нерви (блукаючий нерв - вагус, симпатичний, поворотний нерви і ін.), вилочкову залозу (тимус) і лімфатичні вузли. У нижній його частині знаходяться серце, судини і нерви. ФУНКЦІОНАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ ДИХАЛЬНОЇ СИСТЕМИ Запаси кисню в організмі дуже обмежені, їх вистачає на 5- 6 хвилин. Забезпечення організму киснем здійснюється в процесі дихання. Зовнішне дихання – обмін газів між атмосферним повітрям і кров'ю капілярів легень. Обмін газів здійснюється за допомогою простої дифузії газів через альвеолярно-капілярну мембрану внаслідок різниці тиску кисню у вдихуваному (атмосферному) повітрі і венозної крові, що притікає по легеневої артерії в легені з правого шлуночка. Ефективність функції системи зовнішнього дихання визначають 3 процеса:
мозку і варолієвому мосту (мосту мозку). Довгастий мозок контролює частоту і глибину дихання, варолієв міст – ритм або плавність переходу від вдиху до видиху. Діяльність дихального центру залежить перш за все від напруги газів, розчинених в крові, при цьому провідне значення має двоокис вуглецю (С0 2 ). Діафрагма і зовнішні інтеркостальні м'язи – головні м'язи дихання. Діафрагма, опускаючись, збільшує об'єм грудної клітки в довжину; зовнішні інтеркостальні м'язи, скорочуючись, збільшують передньозадній розмір. Цей механізм викликає зміна внутрішньолегеневого тиску, внаслідок чого відбувається вдих. Під час вдиху повітря проходить через головні бронхи в середні і дрібні їх гілки, потім в бронхіоли, альвеолярні ходи, альвеоли і досягає альвеолярної мембрани. При нормальному диханні вдих активний, видих пасивний (табл.3). Механізм вентиляції легень Таблиця 3 Послідовність етапів вентиляції легень Вдох (інспірація) Видох (експірація) Дихальный центр Збудження Пригічення Дихальні м’язи Скорочення діафрагми і зовнішніх міжреберних м'язів Розслаблення діафрагми і зовнішніх міжреберних м'язів; скорочення внутрішніх міжреберних м'язів при форсованому видиху Ребра Підіймаються Опускаються Діафрагма Опускаються Підіймаються Об’єм грудної клітини Збільшується Зменшується Внутрішньоплевральний тиск (негативний) Увеличивается (0,8 кПа) Зменшується (0, кПа) Легені Расправляються Спадаються Внутрішньоальвеолярний тиск Зменшується (Ральв <Ратм) Збільшується(Ральв> Ратм)
Рівень бікарбонату контролюється в легких шляхом переведення його в С0 2 і воду для екскреції. У відповідь на сигнал з довгастого мозку легені можуть змінювати частоту і глибину дихання, що дозволяє контролювати втрату С0 2 і підтримувати кислотно-лужний баланс. МЕТОДИКА ДОСЛІДЖЕННЯ Дослідження органів дихання включає збір анамнезу, огляд, пальпацію, перкусію, аускультацію, лабораторні та інструментальні методи дослідження. Анамнез. В процесі збору анамнезу хвороби необхідно встановити: а) тривалість захворювання і початок (гостре або поступове); б) можливі причини і умови його виникнення; в) взаємозалежність ураження органів дихання з захворюваннями інших систем організму; г) динаміку захворювання, ефективність проведеного лікування. При захворюваннях органів дихання скарги хворого можна умовно розділити на два види:
хворий кашляє, характер мокротиння, чи буває блювота при кашлі;
пневмоторакс, пухлина плеври). Перкусія легень. Використовують дві методики перкусії легень: а) топографічну – дозволяє визначити верхню (у дітей шкільного віку) і нижню межі легень, а також ширину полів Креніга; б) порівняльну – дозволяє порівняти між собою перкуторний звук на симетричних ділянках грудної клітини. Перкусію легень важливо проводити при правильному положенні дитини, що забезпечує симетричність розташування обох половін грудної клітини. При перкусії задньої поверхні слід запропонувати дитині схрестити руки на грудях і одночасно злегка нагнутися вперед; при перкусії передньої поверхні дитина повинна опустити руки вздовж тіла. Передню поверхню грудної клітини у дітей раннього віку найзручніше перкутіровать в положенні лежачи на спині, спину - в положенні сидячи. Розрізняють перкусію опосередковану і безпосередню (мал. 4,5). Безпосередню перкусію проводять вистукуванням зігнутим пальцем – середнім або вказівним. Найчастіше безпосередню перкусію застосовують при дослідженні дітей раннього віку. Опосередкована перкусія
Рухливість (екскурсія) нижнього краю легень. За допомогою перкусії знаходять нижню межу легень по середньопахвовій або задньопахвовій лінії. Потім просять хворого глибоко вдихнути і затримати дихання, визначаючи при цьому стояння нижнього краю легень (позначку виробляють по тій стороні пальця, яка звернена до ясного перкуторного звуку). Таким же чином визначають нижню межу легень на видиху, для чого просять хворого видихнути і затримати дихання. Аускультація. Положення дитини як і при перкусії легень. Вислуховують симетричні ділянки обох легень, по черзі то на одній, то на іншій стороні. Починають аускультацію з верхівок лігень, потім вислуховують передню поверхню грудей (при опущених руках пацієнта), бічні відділи – від пахвових ямок донизу, задню поверхню – над лопатками, в міжлопаткової ділянці, під лопатками (хворий стоїть або сидить зі схрещеними руками). У новонароджених і до 3 - 4 місяців життя прослуховують ослаблене дихання , з 6 міс до 5-7 років – пуерільне (від лат. puer «дитина») – дихальний шум гучніший і тривалий в обидві фази дихання. Виникнення пуерільного дихання у дітей пояснюється особливостями будови респіраторного тракту:
наприклад «чашка чаю». Бронхофонію досліджують обов'язково над симетричними ділянками легень або ті ж слова, сказані пошепки, вислуховують уздовж хребта знизу вгору для визначення нижньої межі збільшених лімфатичних вузлів середостіння (симптом Д'Еспіна). Посилена бронхофонія відзначається при ущільненні легені (пневмонія, туберкульоз, ателектаз), над кавернами і бронхоектатичними порожнинами, якщо не закупорений привідний бронх. При ущільненні легеневої тканини посилена бронхофонія обумовлюється кращим проведенням голосу, а при порожнинах-резонансом. Ослаблення бронхофонії відбувається при хорошому розвитку м'язів верхнього плечового пояса і надлишкової підшкірній жировій клітковині у дітей, а також при наявності в плевральній порожнині рідини (випітний плеврит, гідроторакс, гемоторакс) і повітря (пневмоторакс). СЕМІОТИКА УРАЖЕННЯ ОРГАНІВ ДИХАННЯ Загальний стан хворого в залежності від ступеня вираженості і стадії захворювання може змінюватися від задовільного (продромальний період, стадії ремісії або реконвалесценції) і середньої тяжкості до важкого і вкрай важкого (астматичний статус, спонтанний пневмоторакс, тромбоемболія легеневої артерії, інфаркт легені). Свідомість хворих при більшості захворювань органів дихання зберігається ясною. Однак при значній гіпоксії, в результаті хронічної легенево-серцевої недостатності або інтоксикації (туберкульозної, ракової) можливо його порушення у вигляді ступора, сопора, коми. Положення хворого вказує на тяжкість захворювання, рідше може бути обумовлено специфікою патологічного процесу. Хворі можуть займати активне, пасивне або вимушене положення. Активне положення свідчить про збереження свідомості хворого, відсутності виражених ознак легеневої та легенево-серцевої недостатності, больового синдрому. Пасивне положення характерно для хворих з токсичним ураженням ЦНС (міліарний туберкульоз, коматозний стан, агонія). Вимушене положення займають хворі з
