ВІЛ.Збудником ВІЛ-інфекції є вірус, що відноситься до
сімейства ретровірусів. Клініка. ВІЛ-інфекція відрізняється
великим поліморфізмом. Тривалість латентного періоду
коливається від 2-3 тиж до багатьох років. Клінічні прояви
можуть бути обумовлені як прямою дією вірусу, так і
наслідком вторинних змін, що виникають у результаті
зниження захисних властивостей організму, які
супроводжуються розвитком опортуністичних інфекцій.
Саме широкий спектр, частота і тяжкість перебігу цих
захворювань дозволяють запідозрити СНІД. При цьому
варто брати до уваги наявність тривалої лихоманки (більше
3 міс ), загальне с худнення , збільшення лімфатичних
вузлів, нічний піт, відчуття слабості і постійної втоми.
Характерною ознакою як латентного, так і гострого періоду
ВІЛ-інфекції є збільшення всіх класів Ig, зниження числа Т-
лімфоцитів.Значно частіше захворювання маніфестує
загальноінфекційними симптомами – лихоманкою,
ангіною, збільшенням лімфатичних вузлів, печінки,
селезінки при відсутності певних змін у крові. У цілому
перебіг захворювання нагадує мононуклеоз. Подібний стан
триває 1-3 тиж і переходить у спонтанну ремісію.
Прихований перебіг захворювання може тягнутися
тривалий час. Єдиною клнічною ознакою і нфікування
організму в цей період може бути збільшення
лімфатичних вузлів у різних частинах тіла. Підозра на СНІД
повинна виникати при збільшенні більш ніж двох
лімфатичних вузлів, які належать до різних регіональних
груп, що триває більше місяця. Надалі приблизно в 20-40%
інфікованих до лімфаденопатії приєднується лихоманка
(до 38-39 °С ), підвищена пітливість, розлади функції
тазових органів, у деяких хворих відзначається загальне с
худнення, часто розвиваються гнійникові захворювання,
кандидоз.
Поряд із ураженням головного мозку спостерігається
залучення в патологічний процес і периферичної нервової
системи. На різних стадіях хвороби виникають хронічна
сенсомоторна і вегетативна поліневропатія, множинні
мононевропатії, ураження м’язів у вигляді поліміозита і
міопатії.
Діагностика. Діагностика СНІДу повинна опиратися на дані
епідеміологічного аналізу: перебування в ендемічному
регіоні, безладні статеві зв’язки, гомосексуалізм,
наркоманія, гемофілія, клінічні дані – лімфоаденопатія,
наростаюча субкортикальна деменція, часті пневмонії,
септичні стани, атипічна саркома Капоші й інші ознаки
зниження імунітету, дані серологічних проб, виявлення
антитіл при і муноферментному аналізі.
Лікування. Ефективних методів лікування інфекції в даний
час не існує. Застосовують зидовудин по 200 мг 6 разів на
добу. Септичні ускладнення лікують антибіотиками з
урахуванням чутливості бактерій, що викликали сепсис.
Поліомієліт – гостре інфекційне захворювання, що
спричинюється поліовірусом (РНК-вірусом підгрупи
ентеровірусів) і характеризується ураженням сірої
речовини спинного мозку (передніх рогів спинного мозку)
з розвитком в'ялих паралічів і швидким розвитком
м'язових атрофій. Джерелом збудника інфекції є тільки
людина (хворий або вірусоносій).
Класифікація поліомієліту (по Л.М. Чудной, Л.А.
Тришковой, 1987)
І. Форма поліомієліту без ураження нервової системи. 1.
Інапарантна. 2. Абортивна
П. Форма поліомієліту з ураженням нервової системи: 1.
Непаралітчний поліомієліт (менінгеальна форма). 2.
Паралітичний поліомієліт: • спінальна, • понтинна, •
бульбарна, • змішані: - бульбоспінальні, - понтоспінальні, -
бульбопонтінні).
За тяжкістю: 1. Стерта 15 2. Легка 3. Средньотяжка 4.
Тяжка форма
Інкубаційний період поліомієліту становить у середньому
7— 14 днів, проте може тривати і 35 днів.
Інапарантна форма. Ця форма розвивається, коли процес
перерваний на стадії розмноження вірусу і являє собою
здорове вірусоносійство. Діагностика можлива тільки на
підставі лабораторних даних.
Абортивна форма поліомієліту. Абортивна форма
виникає, якщо патологічний процес був перерваний на
стадії вірусемії. Приблизно у 5 % дітей після інфікування
вірусом виникає неспецифічний, грипоподібний синдром,
який характеризується гарячкою, нездужанням, болем у
горлі, головним болем, рідше спостерігаються біль у
животі, рідкі випорожнення, закрепи, м'язовий біль,
блювання без ознак ураження нервової системи. Перебіг
захворювання сприятливий. Менінгеальний синдром
виражений звичайно помірно: виявляється ригідність
м'язів шиї, симптоми Кернига, Брудзинского, Лессажа
Залежно від локалізації процесу в ЦНС розрізняють три
основні форми — спінальний паралітичний поліомієліт,
бульбарний поліомієліт і поліоенцефаліт.
Спінальний паралітичний поліомієліт переважно
перебігає як двофазне захворювання. Перша фаза
аналогічна фазі при абортивній формі. Друга фаза
характеризується погіршенням стану, високою
температурою тіла, сонливістю, адинамією,
блюванням.Хворого турбує інтенсивний м'язовий біль,
виникають сенсорні і моторні розлади (парестезії,
гіперестезії, фасцикуляції, спазми груп м'язів). Спінальній
формі притаманні паралічі м'язів шиї, живота, діафрагми,
грудної клітки, кінцівок.
Бульбарний поліомієліт може виникати в дітей без
виражених симптомів ураження спинного мозку. До
основних клінічних симптомів і синдромів бульбарних
форм поліомієліту відносять : — гугнявий відтінок голосу
(крику) через парез піднебіння чи м'язів горла; —
порушення здатності до ковтання та пов'язане з цим
нагромадження слини і слизу; — відсутність ефективного
кашлю; — назальну регургітацію слини, вжитої рідини
