Docsity
Docsity

Prepare for your exams
Prepare for your exams

Study with the several resources on Docsity


Earn points to download
Earn points to download

Earn points by helping other students or get them with a premium plan


Guidelines and tips
Guidelines and tips

Viral Infections: HIV and Poliomyelitis, Summaries of Medicine

Two viral infections: human immunodeficiency virus (hiv) and poliomyelitis. Hiv is a retrovirus that can have a latent period ranging from 2-3 weeks to several years. Clinical manifestations can be caused by the direct action of the virus or secondary changes resulting from the immune system's weakness, leading to opportunistic infections. Poliomyelitis is a viral infection that affects the nervous system, causing muscle weakness and paralysis. Both infections have distinct clinical presentations and diagnostic approaches.

What you will learn

  • What are the clinical manifestations of HIV?
  • How does Poliomyelitis affect the nervous system?
  • What are the diagnostic approaches for HIV and Poliomyelitis?

Typology: Summaries

2021/2022

Uploaded on 12/07/2022

yulya-h
yulya-h 🇬🇧

5

(1)

2 documents

1 / 4

Toggle sidebar

This page cannot be seen from the preview

Don't miss anything!

bg1
ВІЛ.Збудником ВІЛ-інфекції є вірус, що відноситься до
сімейства ретровірусів. Клініка. ВІЛ-інфекція відрізняється
великим поліморфізмом. Тривалість латентного періоду
коливається від 2-3 тиж до багатьох років. Клінічні прояви
можуть бути обумовлені як прямою дією вірусу, так і
наслідком вторинних змін, що виникають у результаті
зниження захисних властивостей організму, які
супроводжуються розвитком опортуністичних інфекцій.
Саме широкий спектр, частота і тяжкість перебігу цих
захворювань дозволяють запідозрити СНІД. При цьому
варто брати до уваги наявність тривалої лихоманки (більше
3 міс ), загальне с худнення , збільшення лімфатичних
вузлів, нічний піт, відчуття слабості і постійної втоми.
Характерною ознакою як латентного, так і гострого періоду
ВІЛ-інфекції є збільшення всіх класів Ig, зниження числа Т-
лімфоцитів.Значно частіше захворювання маніфестує
загальноінфекційними симптомами – лихоманкою,
ангіною, збільшенням лімфатичних вузлів, печінки,
селезінки при відсутності певних змін у крові. У цілому
перебіг захворювання нагадує мононуклеоз. Подібний стан
триває 1-3 тиж і переходить у спонтанну ремісію.
Прихований перебіг захворювання може тягнутися
тривалий час. Єдиною клнічною ознакою і нфікування
організму в цей період може бути збільшення
лімфатичних вузлів у різних частинах тіла. Підозра на СНІД
повинна виникати при збільшенні більш ніж двох
лімфатичних вузлів, які належать до різних регіональних
груп, що триває більше місяця. Надалі приблизно в 20-40%
інфікованих до лімфаденопатії приєднується лихоманка
(до 38-39 °С ), підвищена пітливість, розлади функції
тазових органів, у деяких хворих відзначається загальне с
худнення, часто розвиваються гнійникові захворювання,
кандидоз.
Поряд із ураженням головного мозку спостерігається
залучення в патологічний процес і периферичної нервової
системи. На різних стадіях хвороби виникають хронічна
сенсомоторна і вегетативна поліневропатія, множинні
мононевропатії, ураження м’язів у вигляді поліміозита і
міопатії.
Діагностика. Діагностика СНІДу повинна опиратися на дані
епідеміологічного аналізу: перебування в ендемічному
регіоні, безладні статеві зв’язки, гомосексуалізм,
наркоманія, гемофілія, клінічні дані – лімфоаденопатія,
наростаюча субкортикальна деменція, часті пневмонії,
септичні стани, атипічна саркома Капоші й інші ознаки
зниження імунітету, дані серологічних проб, виявлення
антитіл при і муноферментному аналізі.
Лікування. Ефективних методів лікування інфекції в даний
час не існує. Застосовують зидовудин по 200 мг 6 разів на
добу. Септичні ускладнення лікують антибіотиками з
урахуванням чутливості бактерій, що викликали сепсис.
Поліомієліт – гостре інфекційне захворювання, що
спричинюється поліовірусом (РНК-вірусом підгрупи
ентеровірусів) і характеризується ураженням сірої
речовини спинного мозку (передніх рогів спинного мозку)
з розвитком в'ялих паралічів і швидким розвитком
м'язових атрофій. Джерелом збудника інфекції є тільки
людина (хворий або вірусоносій).
Класифікація поліомієліту (по Л.М. Чудной, Л.А.
Тришковой, 1987)
І. Форма поліомієліту без ураження нервової системи. 1.
Інапарантна. 2. Абортивна
П. Форма поліомієліту з ураженням нервової системи: 1.
Непаралітчний поліомієліт (менінгеальна форма). 2.
Паралітичний поліомієліт: • спінальна, • понтинна, •
бульбарна, • змішані: - бульбоспінальні, - понтоспінальні, -
бульбопонтінні).
За тяжкістю: 1. Стерта 15 2. Легка 3. Средньотяжка 4.
Тяжка форма
Інкубаційний період поліомієліту становить у середньому
7— 14 днів, проте може тривати і 35 днів.
Інапарантна форма. Ця форма розвивається, коли процес
перерваний на стадії розмноження вірусу і являє собою
здорове вірусоносійство. Діагностика можлива тільки на
підставі лабораторних даних.
Абортивна форма поліомієліту. Абортивна форма
виникає, якщо патологічний процес був перерваний на
стадії вірусемії. Приблизно у 5 % дітей після інфікування
вірусом виникає неспецифічний, грипоподібний синдром,
який характеризується гарячкою, нездужанням, болем у
горлі, головним болем, рідше спостерігаються біль у
животі, рідкі випорожнення, закрепи, м'язовий біль,
блювання без ознак ураження нервової системи. Перебіг
захворювання сприятливий. Менінгеальний синдром
виражений звичайно помірно: виявляється ригідність
м'язів шиї, симптоми Кернига, Брудзинского, Лессажа
Залежно від локалізації процесу в ЦНС розрізняють три
основні форми — спінальний паралітичний поліомієліт,
бульбарний поліомієліт і поліоенцефаліт.
Спінальний паралітичний поліомієліт переважно
перебігає як двофазне захворювання. Перша фаза
аналогічна фазі при абортивній формі. Друга фаза
характеризується погіршенням стану, високою
температурою тіла, сонливістю, адинамією,
блюванням.Хворого турбує інтенсивний м'язовий біль,
виникають сенсорні і моторні розлади (парестезії,
гіперестезії, фасцикуляції, спазми груп м'язів). Спінальній
формі притаманні паралічі м'язів шиї, живота, діафрагми,
грудної клітки, кінцівок.
Бульбарний поліомієліт може виникати в дітей без
виражених симптомів ураження спинного мозку. До
основних клінічних симптомів і синдромів бульбарних
форм поліомієліту відносять : — гугнявий відтінок голосу
(крику) через парез піднебіння чи м'язів горла; —
порушення здатності до ковтання та пов'язане з цим
нагромадження слини і слизу; — відсутність ефективного
кашлю; — назальну регургітацію слини, вжитої рідини
pf3
pf4

Partial preview of the text

Download Viral Infections: HIV and Poliomyelitis and more Summaries Medicine in PDF only on Docsity!

ВІЛ .Збудником ВІЛ-інфекції є вірус, що відноситься до сімейства ретровірусів. Клініка. ВІЛ-інфекція відрізняється великим поліморфізмом. Тривалість латентного періоду коливається від 2-3 тиж до багатьох років. Клінічні прояви можуть бути обумовлені як прямою дією вірусу, так і наслідком вторинних змін, що виникають у результаті зниження захисних властивостей організму, які супроводжуються розвитком опортуністичних інфекцій. Саме широкий спектр, частота і тяжкість перебігу цих захворювань дозволяють запідозрити СНІД. При цьому варто брати до уваги наявність тривалої лихоманки (більше 3 міс ), загальне с худнення , збільшення лімфатичних вузлів, нічний піт, відчуття слабості і постійної втоми. Характерною ознакою як латентного, так і гострого періоду ВІЛ-інфекції є збільшення всіх класів Ig, зниження числа Т- лімфоцитів.Значно частіше захворювання маніфестує загальноінфекційними симптомами – лихоманкою, ангіною, збільшенням лімфатичних вузлів, печінки, селезінки при відсутності певних змін у крові. У цілому перебіг захворювання нагадує мононуклеоз. Подібний стан триває 1-3 тиж і переходить у спонтанну ремісію. Прихований перебіг захворювання може тягнутися тривалий час. Єдиною клнічною ознакою і нфікування організму в цей період може бути збільшення лімфатичних вузлів у різних частинах тіла. Підозра на СНІД повинна виникати при збільшенні більш ніж двох лімфатичних вузлів, які належать до різних регіональних груп, що триває більше місяця. Надалі приблизно в 20-40% інфікованих до лімфаденопатії приєднується лихоманка (до 38-39 °С ), підвищена пітливість, розлади функції тазових органів, у деяких хворих відзначається загальне с худнення, часто розвиваються гнійникові захворювання, кандидоз. Поряд із ураженням головного мозку спостерігається залучення в патологічний процес і периферичної нервової системи. На різних стадіях хвороби виникають хронічна сенсомоторна і вегетативна поліневропатія, множинні мононевропатії, ураження м’язів у вигляді поліміозита і міопатії. Діагностика. Діагностика СНІДу повинна опиратися на дані епідеміологічного аналізу: перебування в ендемічному регіоні, безладні статеві зв’язки, гомосексуалізм, наркоманія, гемофілія, клінічні дані – лімфоаденопатія, наростаюча субкортикальна деменція, часті пневмонії, септичні стани, атипічна саркома Капоші й інші ознаки зниження імунітету, дані серологічних проб, виявлення антитіл при і муноферментному аналізі. Лікування. Ефективних методів лікування інфекції в даний час не існує. Застосовують зидовудин по 200 мг 6 разів на добу. Септичні ускладнення лікують антибіотиками з урахуванням чутливості бактерій, що викликали сепсис.

Поліомієліт – гостре інфекційне захворювання, що

спричинюється поліовірусом (РНК-вірусом підгрупи ентеровірусів) і характеризується ураженням сірої речовини спинного мозку (передніх рогів спинного мозку) з розвитком в'ялих паралічів і швидким розвитком м'язових атрофій. Джерелом збудника інфекції є тільки людина (хворий або вірусоносій). Класифікація поліомієліту (по Л.М. Чудной, Л.А. Тришковой, 1987) І. Форма поліомієліту без ураження нервової системи. 1. Інапарантна. 2. Абортивна П. Форма поліомієліту з ураженням нервової системи: 1. Непаралітчний поліомієліт (менінгеальна форма). 2. Паралітичний поліомієліт: • спінальна, • понтинна, • бульбарна, • змішані: - бульбоспінальні, - понтоспінальні, - бульбопонтінні). За тяжкістю: 1. Стерта 15 2. Легка 3. Средньотяжка 4. Тяжка форма Інкубаційний період поліомієліту становить у середньому 7— 14 днів, проте може тривати і 35 днів. Інапарантна форма. Ця форма розвивається, коли процес перерваний на стадії розмноження вірусу і являє собою здорове вірусоносійство. Діагностика можлива тільки на підставі лабораторних даних. Абортивна форма поліомієліту. Абортивна форма виникає, якщо патологічний процес був перерваний на стадії вірусемії. Приблизно у 5 % дітей після інфікування вірусом виникає неспецифічний, грипоподібний синдром, який характеризується гарячкою, нездужанням, болем у горлі, головним болем, рідше спостерігаються біль у животі, рідкі випорожнення, закрепи, м'язовий біль, блювання без ознак ураження нервової системи. Перебіг захворювання сприятливий. Менінгеальний синдром виражений звичайно помірно: виявляється ригідність м'язів шиї, симптоми Кернига, Брудзинского, Лессажа Залежно від локалізації процесу в ЦНС розрізняють три основні форми — спінальний паралітичний поліомієліт, бульбарний поліомієліт і поліоенцефаліт. Спінальний паралітичний поліомієліт переважно перебігає як двофазне захворювання. Перша фаза аналогічна фазі при абортивній формі. Друга фаза характеризується погіршенням стану, високою температурою тіла, сонливістю, адинамією, блюванням.Хворого турбує інтенсивний м'язовий біль, виникають сенсорні і моторні розлади (парестезії, гіперестезії, фасцикуляції, спазми груп м'язів). Спінальній формі притаманні паралічі м'язів шиї, живота, діафрагми, грудної клітки, кінцівок. Бульбарний поліомієліт може виникати в дітей без виражених симптомів ураження спинного мозку. До основних клінічних симптомів і синдромів бульбарних форм поліомієліту відносять : — гугнявий відтінок голосу (крику) через парез піднебіння чи м'язів горла; — порушення здатності до ковтання та пов'язане з цим нагромадження слини і слизу; — відсутність ефективного кашлю; — назальну регургітацію слини, вжитої рідини

через нездатність ізолювати ротоглоткову порожнину від носоглоткової; — девіацію піднебіння, язичка, мигдаликів. Понтинна форма розвивається при ізольованому ураженні ядра лицьового нерва, що знаходиться у варолієвому мосту Понтоспінальна форма характеризується сполученням ураження варолієва моста зі спінальними порушеннями. Бульбоспінальна форма характеризується сполученням бульбарних симптомів з парезами і паралічами м’язів кінцівок і тулуба. Паралітична стадія поліомієліту триває в середньому 2- тижні і потім переходить у відновлювану стадію. Відновлення може бути частковим або зовсім відсутнім. Процес відновлення починається з легко уражених м'язів і йде повільно і нерівномірно з тривалим збереженням атонії, арефлексії, атрофії. Зазвичай унаслідок глибокого ураження нервової системи повного відновлення функцій м'язів не відбувається. Стадія залишкових явищ. Ця стадія зазвичай настає через 1,5—2 роки і характеризується розвитком м'язових атрофій, кісткових контрактур і деформацій, а також остеопорозу. Діагностика : у крові може виявлятися лише незначний або помірний лейкоцитоз, Спинномозкова рідина може бути досліджена за наявності менінгеального синдрому. виділення поліовірусу з фекалій та його ідентифікаціяДодаткові методи — ЕЕГ, міографія, ЕКГ, визначення насичення крові киснем, визначення життєвої ємкості легень, коагулограма, визначення вмісту кальцію в крові, гематокрит Лікування :обов'язкова госпіталізація, донорський імуноглобулін (по 0,3-0,5 мл/кг маси тіла), десенсибілізуючі препарати, вітаміни С і групи В. Для зменшення болю призначають аналгін, баралгін, місцево – тепло. дегідратаційна, дезінтоксикаційна терапія, при розладах дихання – кисень, переведення на апаратне дихання. Профілактика імунізація живою вакциною, Менінгіт (грецьке meninx, meningos мозкова оболонка + itis) – запалення оболонок головного та спинного мозку. Туберкульозний менінгіт може виникати:

  • у інфікованих осіб (ізольований процес);
  • у перехворілих на ТБ з наявністю старих вогнищ у легенях/інших органах;
  • у хворих на ТБ легень чи інших органів, як ускладнення (вторинний процес). У дітей - ТБ менінгіт може бути ускладненням первинного туберкульозного комплексу чи ТБ внутрішньогрудних лімфатичних вузлів, у дорослих - ускладненням дисемінованого ТБ. Туберкульоз мозкових оболонок і нервової системи виникає гематогенним, лімфогенним, периневральним шляхом. Перший етап розвитку туберкульозного менінгіту
    • гематогенний - завершується проривом гематоенцефалічного бар’єру та інфікуванням судинних сплетінь. Другий етаплікворогенний. МБТ із судинних сплетінь потрапляють спинномозкову рідину, осідають на основі мозку – виникає ураження м’якої мозкової оболонки специфічним процесом. Класифікація Туберкульозу нервової системи і мозкових оболонок (за локалізацією ураження): базальний; конвекситальний; менінгоенцефаліт; менінгоенцефаломієліт (висхідний, спадний). Клініка. Три періоди: І. Продромальний або період передвісників тривалістю від 3-5 до 21-26 діб. ІІ. Період клінічних проявів подразнення мозкових оболонок та черепно-мозкових нервів. ІІІ. Період клінічних проявів ураження речовини мозку. І. Продромальний період – симптоми інтоксикації: загальна слабість, непостійний головний біль, нездужання, підвищена втомлюваність, млявість, працездатності, пітливість, порушення сну, дратівливість, субфебрильна tº, втрата апетиту., порушення сну. ІІ. Клінічні прояви подразнення мозкових оболонок та черепно-мозкових нервів - характерні 4 синдроми: 1. Загальноінфекційний. 2. Менінгеальний. 3. Синдроми пошкодження черепно-мозкових нервів та спинномозкових корінців. 4. Зміни спинномозкової рідини. 1. Загальноінфекційний синдром - постійна tº, (від субфебрильної до гектичної), посилюється і стає постійним головний біль. 2. Менінгеальний синдром – для ТБМ характерний поступовий його розвиток, але може бути і гострий початок. Симптоми: головний біль, нудота, блювота, гіперестезії (дратівливість на шум, світло, мерзлякуватість), характерна менінгеальна поза, ригідність потиличних м’язів, с-ми Керніга, Брудзинського, симптом Бехтерєва тощо. Головний біль – розлитий або локалізований (переважно ділянка лоба та потилиці). Наслідок подразненням чутливих закінчень ІІІ пари черепно-мозкових нервів, а також парасимпатичних (Х пари) і симпатичних волокон, що іннервують мозкові оболонки.

1-а стадія Триває приблизно 4 місяці, розвивається безсоння, яке іноді досягає 23 години на добу — на сон припадає іноді менше 1-ї години. Бувають випадки й повної відсутності сну. Розгортаються пов'язані з безсонням панічні атаки й різноманітні фобії. У хворих пересихає рогівка через припинення вироблення слізної рідини, знижується больова чутливість і рефлекторна активність. 2-а стадія У наступні 4-5 місяців з'являються галюцинації, тривожне збудження й пітливість. 3-а стадія Триває близько 3 місяців і характеризується повним безсонням. Хворі виглядають набагато старшими від свого віку, відзначається значна нестриманість у вчинках. Термінальна стадія Може затягуватися до 6 місяців, супроводжується деменцією, галюцинаціями й комою.