Study with the several resources on Docsity
Earn points by helping other students or get them with a premium plan
Prepare for your exams
Study with the several resources on Docsity
Earn points to download
Earn points by helping other students or get them with a premium plan
Community
Ask the community for help and clear up your study doubts
Discover the best universities in your country according to Docsity users
Free resources
Download our free guides on studying techniques, anxiety management strategies, and thesis advice from Docsity tutors
Загальні питання хірургічної інфекції: класифікація, збудники, транслокація. Патогенез розвитку місцевої і загальної реакції організму. Принципи діагностики і лікування. Абсцес, флегмона
Typology: Cheat Sheet
1 / 18
This page cannot be seen from the preview
Don't miss anything!
Харківський національний медичний університет
Загальні питання хірургічної інфекції: класифікація, збудники, транслокація. Патогенез розвитку місцевої і загальної реакції організму. Принципи діагностики і лікування. Абсцес, флегмона
Затверджено Вченою радою ХНМУ. Протокол № 3 від 20.05.2020.
Кількість годин – 2.
ОБҐРУНТУВАННЯ ТЕМИ
Пацієнти з хірургічною інфекцією складають суттєву частку хворих хірургічних стаціонарних та поліклінічних відділень. Частота ранових інфекційних ускладнень досягає 14– 20 %, збільшилась кількість хворих із гнійними процесами, які призводять до розвитку септичних станів. Зрозу- міло, що це відображається у зниженні працездатності пацієнтів, збіль- шенні строків їх стаціонарного лікування. В основі виникнення та розвитку гострих гнійних захворювань м'яких тканин лежать спільні патанатомічні, патофізіологічні, мікробіологічні та імунологічні механізми, що зумовлює спільні підходи до їх лікування. Саме тому названу тему вивчають у рамках дисципліни "Загальна хірур- гія". Одночасне засвоєння теоретичних дисциплін загальної патології та фармакології, регламентоване навчальними програмами, дозволяє глибше розуміти клінічні аспекти діагностики та лікування абсцесу, флегмони, фурункула, карбункула, що необхідні для подальшого навчання студен- тів та практичної лікарської діяльності.
МЕТА ЗАНЯТТЯ
Вивчити основи розвитку, перебігу та лікування гострих гнійних захворювань м'яких тканин. Знати (теоретичні питання):
Вміти:
ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВИХІДНОГО РІВНЯ ЗНАНЬ-УМІНЬ Дисципліна Знати Вміти Анатомія (топографічна)
Анатомію різних частин організму (з огляду на можливі шляхи поширення гнійно-септичних процесів)
Визначити анатомічне розміщен- ня місцевого гнійного процесу
Гістологія Гістологічну структуру тканин організму Патологічна анатомія
Патанатомічні ознаки запа- лення
Розпізнати макро- та мікроскопічні ознаки запалення Патологічна фізіологія
Місцеві та загальні ознаки запалення
Розпізнавати ознаки місцевої та системної запальної відповіді Пропедевтика внутрішніх хвороб
Методологію обстеження пацієнта
Збирати анамнез, проводити огляд, пальпацію, перкусію, аускультацію Мікробіологія Характеристику збудників інфекції Фармакологія Основні групи антибактері- альних препаратів, їх фар- мако-кінетику та фармако- динаміку
Виписати рецепти антибактері- альних і протизапальних препа- ратів
Під хірургічною інфекцією розуміють захворювання, які спричинені живими збудниками, характеризуються утворенням місцевих вогнищ запалення, специфічними реакціями організму на збудник і вимагають хірургічного лікування. Для них характерні деякі спільні особливості.
5 За клінічним перебігом: а) гостра і хронічна інфекція поділяється на місцеву і загальну:
Місцеві прояви гнійної інфекції – абсцес, флегмона. Перебіг та прогноз захворювання, яке виникає в результаті гнійно- го запалення визначається здатністю організму до відмежування запаль- ного процесу та локалізацією патологічного вогнища. Здатність організму до відмежування гнійного запалення лежить в основі визначення двох видів патології – абсцесу та флегмони. Загальні принципи діагностики інфекції м’яких тканин. Діаг- ностика використовує усі клінічні діагностичні прийоми та способи, які застосовують у внутрішній медицині, однак існують певні особливості. Так, у відділеннях при обстеженні хворого додатково до інших видів ана- мнезу збирають епідеміологічний анамнез – відомості про можливість передавання інфекції від її джерела до людини, про ймовірні фактори (шляхи) передавання збудника, про тривалість потенційного інкубаційного періоду. Наявність виявлених чинників епідеміологічного анамнезу до- зволяє в підозрюваних випадках окремих інфекційних хвороб (ботулізм, правець, сказ тощо) виносити діагностичне (часто остаточне) судження щодо наявності такої інфекційної хвороби згідно з клініко-епідеміологічними факторами (клініко-епідеміологічною діагностикою). Зокрема, у пацієнта з ймовірним випадком ботулізму за наявності типових клінічних ознак (порушення ковтання, зорові ушкодження, міоплегія, запор тощо) встанов- лення факту вживання продукту, в якому міг утворитися ботулотоксин (епідеміологічний чинник), цілком досить для переведення ймовірного випадку в градацію підтвердженого без додаткових лабораторних досліджень. Методи лабораторної та інструментальної діагностики загалом є спільними з тими, що використовують в інших розділах (галузях) меди- цини. Але інфекційну хворобу спричинює певний збудник, що дає мож- ливість виявлення цього збудника або його часток (антигенів, токсинів тощо), або імунологічних реакцій у відповідь на його потрапляння до організму (вироблення антитіл, реакції гіперчутливості тощо). У клініці інфекційних хвороб застосовують наступні методи специфічної діагностики. Загальні принципи лікування інфекцій м’яких тканин Етіотропна терапія Раціональне лікування інфекційного хворого полягає у впливі на всі складові як інфекційного процесу, так і хвороби. У першу чергу необ- хідні заходи проти на збудника хвороби, а також його продуктів життєді- яльності, особливо токсинів. Таким чином, при багатьох інфекційних хворобах застосовують етіотропну терапію. Етіотропна дія може бути спрямована на збудника або (і) його ток- сини. Показанням до застосування етіотропних засобів є патогенний вплив на макроорганізм такого збудника, з яким сам макроорганізм не впорається, або під впливом якого можливий розвиток серйозних, нерідко смертельних ускладнень.
рату імуностимулюючої дії при надмірному напруженні захисних сил організму, наприклад, розпалі інфекційного мононуклеозу. Необхідно проводити також і ту частину патогенетичної терапії, яка спрямована на усунення хвороботворних ланцюгових реакцій, що виникли в організмі. У зв'язку з цим важливим є відновлення порушених функцій органів і систем, що означає вплив на деякі ланки організму лю- дини. Таке лікування включає в себе повноцінне харчування, вживання достатньої кількості вітамінів, застосування при необхідності серцевих препаратів та ліків, що діють на нервову систему та ін. Часто лікування такого типу відіграє провідну роль у відновленні хворого, особливо коли людина вже позбулася патогенної дії. Приміром, після ефективної антиба- ктеріальної і дезінтоксикаційної терапії при бактеріальному менінгіті слід проводити в подальшому активне відновне лікування, що включає ноот- ропні засоби, препарати, що покращують мозковий кровообіг, гіпербаричну оксигенацію та ін. Симптоматична терапія Це вплив на симптом з метою зменшення його виразності. Зокрема, це призначення нестероїдних протизапальних засобів для зменшення гарячки, головного болю тощо. Грань між симптоматичними і патогене- тичними засобами не завжди легко провести, оскільки грамотно призна- чені патогенетичні засоби зменшують виразність патологічного симптому, а нелогічні симптоматичні лише тимчасово зменшують його, чим обтя- жують подальший клінічний перебіг хвороби. Абсцес – це місцеве відмежоване скупчення гною в тканині. При абсцесі природним бар'єром, що стримує поширення нагноєння, є піоген- на капсула, до складу якої входить сполучна тканина різного ступеня зрілості. Абсцеси можуть виникати в різних тканинах та органах. Вони не є специфічною патологією, яка уражує тільки конкретні анатомічні струк- тури. Причиною проникнення мікробів у тканини може бути поранення, запальні процеси, гематоми, некрози, а також гематогенне метастазування при сепсисі. Таким чином виникають абсцеси підшкірної клітковини, легенів, мозку, печінки, а також інших органів та анатомічних структур. Класифікація абсцесів Розрізняють абсцеси поверхневі і глибокі; доброякісні, злоякісні, холодні (мікотичні), метастатичні та асептичні. Доброякісні абсцеси формуються протягом 5–7 діб, протікають на фоні нормергічного запалення, формується грануляційний бар’єр. Гній густий, жовтуватого кольору, з солодкувато-кислим запахом; містить живі лейкоцити та мертві мікроорганізми, ін'єктований під шкіру, діє за типом вакцино- та протеїнотерапії. Дно і стінки абсцесу вкриті грануляційною оболонкою рожевого або червоного кольору, мертві тканини відсутні. Виникають переважно у великої рогатої худоби та свиней.
Злоякісні абсцеси характеризуються схильністю до генералізації, розлитим болючим та гарячим набряком, грануляційний бар'єр слабко виражений або відсутній, протікають на фоні гіперергічного запалення. Гній брудно-бурий, рідкий зі смердючим запахом, деколи з домішками газу, містить живі мікроорганізми та невелику кількість живих лейкоци- тів. Дно і стінки абсцесу злоякісного абсцесу складаються з мертвих клі- тин, брудно-бурого кольору з ознаками некрозу, мають ніши і кармани. Бувають гострими та хронічними (туберкульоз). Холодні (мікотичні) абсцеси відрізняються хронічним перебігом, ознаки запалення слабко виражені, місцевий біль і температура незначні; протікають на фоні гіпоергічного запалення. Стінки і дно абсцесу вкриті грибоподібними ціанотичними грануляціями з явищами некрозу та виразками. Лікування повинно відповідати стадії розвитку абсцесу. В фазі гід- ратації для доведення до стадії абсцедування зовнішньо застосовують теплові процедури (спирто-висихаючі пов'язки, 5 % спиртовий розчин йоду, опромінення лампами (солюкса, інфраруж)); коротку новокаїнову блокаду з антибіотиками. Дозрілий абсцес (фаза дегідратації, стадія абсцедування) необхідно якнайшвидше звільнити від гною. Для цього застосовують пункцію та аспірацію гною з подальшим промиванням порожнини, розтин або екстир- пацію. Розтин поверхнево розташованого абсцесу виконують під місце- вою інфільтраційною анестезією 0,25 або 0,5 % розчином новокаїну або під короткочасним внутрішньовенним наркозом (кетаміном, тіопенталом натрію). Після видалення гною порожнину промивають 0,1 % розчином етакридину лактату, 3 % розчином перекису водню, розчином перманга- нату калію 1:1000 та вводять антибіотики, 10 % ефірний розчин йодоформу, 10 % іхтіолову мазь, лінімент Вишневського та "Левоміколю" тощо. Ліку- вання після розтину абсцесу проводять за принципом лікування гнійних ран. Профілактика полягає у дотриманні правил асептики, антисептики і техніки виконання лікувальних і діагностичних процедур, а також у своєчасній і раціональній хірургічній обробці саден, подряпин, ран. Флегмона – невідмежоване гнійне запалення сполучної тканини. На відміну від абсцедування, розвиток флегмони не супроводжується формуванням піогенної капсули, перебіг більш стрімкий та злоякісний. Причинами необмеженого поширення гнійної інфекції можуть бути висока інвазивність та патогенність мікроорганізмів, а також пригнічення місце- вих і загальних факторів резистентності організму. Як і абсцес, флегмона не є специфічним захворюванням, яке викликане окремим мікробним збудником, або вражає окремі органи чи анатомічні структури. Шляхи проникнення мікробних збудників флегмон різні – поранення, запальні процеси, гематоми, некрози, попадання в тканини різних хімічних речо- вин. У клінічній практиці замість морфологічного поняття "флегмона" часто застосовують термін "целюліт". Розрізняють серозну, гнійну, гнійно-
При глибокій флегмоні (підфасціальній, міжм'язовій) протягом кількох діб застосовують антисептичні засоби, а потім виконують розріз фокуса нагноєння. Призначають антибіотикотерапію (амоксоцилін – 15, фармазин – 200, енроксил – 5 %), іммунокоригуючу терапію (лівомізол – 8 %, віт. С – 5 % ), вітаміни (інтравіт, оліговіт, мультивітамін), протизапальні засоби (анальгін, глюконат кальцію 10 %). Характеризуючи таку патологію, як абсцеси та флегмони, слід за- пам'ятати наступне. Абсцеси та флегмони можуть себе проявляти не тіль- ки як самостійна патологія, а і супроводжувати та ускладнювати інші види місцевих гнійних хірургічних захворювань, назви яких визначаються ураженими органами та анатомічними структурами. Хірургічне лікування абсцесів здійснюють трьома способами. При сприятливих анатомічних умовах можна застосувати малоінвазивні втру- чання у вигляді пункцій з евакуацією гною та черезшкірним дренуванням. Частіше доводиться виконувати втручання шляхом розкриття та дрену- вання через відповідний операційний доступ. В окремих випадках допус- кається висічення абсцесу з піогенною капсулою в межах здорових тка- нин. Хірургічне оперативне лікування доповнюють консервативна анти- бактеріальна, детоксикаційна та протизапальна терапія. Основний метод лікування флегмон – оперативний. У відносно рід- кісних випадках серозного целюліту можна застосовувати з позитивним ефектом консервативну терапію. На відміну від втручань при абсцесах, операції при флегмонозних гнійних процесах більші за обсягом і поляга- ють у широких розтинах, евакуації ексудату, висіченні некротичних тка- нин та дренуванні. Для флегмон характерна відсутність природних демар- каційних зон у вигляді піогенних капсул. Тому під час операцій нерідко необхідно створювати перепону на шляху нагнійного процесу за допомогою додаткових розтинів на межі здорових та патологічно змінених тканин. Перш ніж завершити характеристику такої патології, як абсцеси та флегмони, слід наголосити, що вона може бути не тільки самостійним захворюванням, а і супроводжувати інші види місцевих гнійних хірургіч- них захворювань. Тому слід пам'ятати – при будь-якому захворюванні за наявності сформованого недренованого вогнища гнійного запалення у вигляді абсцесу або флегмони необхідно застосовувати хірургічне втру- чання. Після виконаного оперативного втручання будь-яка місцева гнійна патологія перетворюється на гнійну рану, лікування якої здійснюють від- повідно до загальних принципів.
Система навчальних завдань для перевірки кінцевого рівня знань
1. При мікроскопії гнійних виділень виявлені грам-позитивні бактерії у вигляді коротких ланцюжків. Укажіть збудника захворювання: А. Мікрококи. В. Стрептококи. С. Стафілококи. D. Менінгококи. 2. Найчастіше збудниками гнильної інфекції є:
№ Етап заняття
Нав- чальний час, хв
Навчальні посібники Місце проведення заняття
Засоби навчання Оснащення
25 Практичний тренінг Індивідуаль- ний контроль навичок
Хірургічний інструментарій, перев'язочний матеріал
Заняття в операційній та перев'я- зочній
3 Визначення вихідного рівня сформованості знань та вмінь. Підведення підсумків. Контроль та корекція рівня професійних вмінь та навичок. Домашнє завдання (основна і додаткова література за темою)
20 Тести. Задачі
Тести. Задачі. Короткі мето- дичні вказівки до роботи на практичному занятті
Навчальна кімната
ЛІТЕРАТУРА
