Docsity
Docsity

Prepare for your exams
Prepare for your exams

Study with the several resources on Docsity


Earn points to download
Earn points to download

Earn points by helping other students or get them with a premium plan


Guidelines and tips
Guidelines and tips

Методичні вказівки до практичних занять та самостійної роботи, Cheat Sheet of General Surgery

Загальні питання хірургічної інфекції: класифікація, збудники, транслокація. Патогенез розвитку місцевої і загальної реакції організму. Принципи діагностики і лікування. Абсцес, флегмона

Typology: Cheat Sheet

2024/2025

Uploaded on 03/25/2025

Alexa1997
Alexa1997 🇺🇸

6 documents

1 / 18

Toggle sidebar

This page cannot be seen from the preview

Don't miss anything!

bg1
0
Загальні питання хірургічної інфекції:
класифікація, збудники, транслокація.
Патогенез розвитку місцевої
і загальної реакції організму.
Принципи діагностики і лікування.
Абсцес, флегмона
Методичні вказівки
до практичних занять та самостійної роботи
студентів 3-го курсу II та IV медичних факультетів
з дисципліни "Загальна хірургія"
pf3
pf4
pf5
pf8
pf9
pfa
pfd
pfe
pff
pf12

Partial preview of the text

Download Методичні вказівки до практичних занять та самостійної роботи and more Cheat Sheet General Surgery in PDF only on Docsity!

Загальні питання хірургічної інфекції:

класифікація, збудники, транслокація.

Патогенез розвитку місцевої

і загальної реакції організму.

Принципи діагностики і лікування.

Абсцес, флегмона

Методичні вказівки

до практичних занять та самостійної роботи

студентів 3-го курсу II та IV медичних факультетів

з дисципліни "Загальна хірургія"

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

Харківський національний медичний університет

Загальні питання хірургічної інфекції: класифікація, збудники, транслокація. Патогенез розвитку місцевої і загальної реакції організму. Принципи діагностики і лікування. Абсцес, флегмона

Методичні вказівки

до практичних занять та самостійної роботи

студентів 3-го курсу II та IV медичних факультетів

з дисципліни "Загальна хірургія"

Затверджено Вченою радою ХНМУ. Протокол № 3 від 20.05.2020.

Харків

ХНМУ

Кількість годин – 2.

ОБҐРУНТУВАННЯ ТЕМИ

Пацієнти з хірургічною інфекцією складають суттєву частку хворих хірургічних стаціонарних та поліклінічних відділень. Частота ранових інфекційних ускладнень досягає 14– 20 %, збільшилась кількість хворих із гнійними процесами, які призводять до розвитку септичних станів. Зрозу- міло, що це відображається у зниженні працездатності пацієнтів, збіль- шенні строків їх стаціонарного лікування. В основі виникнення та розвитку гострих гнійних захворювань м'яких тканин лежать спільні патанатомічні, патофізіологічні, мікробіологічні та імунологічні механізми, що зумовлює спільні підходи до їх лікування. Саме тому названу тему вивчають у рамках дисципліни "Загальна хірур- гія". Одночасне засвоєння теоретичних дисциплін загальної патології та фармакології, регламентоване навчальними програмами, дозволяє глибше розуміти клінічні аспекти діагностики та лікування абсцесу, флегмони, фурункула, карбункула, що необхідні для подальшого навчання студен- тів та практичної лікарської діяльності.

МЕТА ЗАНЯТТЯ

Вивчити основи розвитку, перебігу та лікування гострих гнійних захворювань м'яких тканин. Знати (теоретичні питання):

  1. Загальні етіологічні та патогенетичні механізми розвитку місце- вих хірургічних інфекційних захворювань.
  2. Визначення понять окремих місцевих хірургічних інфекційних захворювань.
  3. Загальну та місцеву симптоматику гострих хірургічних інфек- ційних захворювань м'яких тканин.
  4. Методи діагностики і диференційної діагностики.
  5. Основні оперативні втручання при гострих гнійних захворюваннях тканин та кисті.
  6. Етіологію, класифікацію гострих гнійних захворювань тканин та кисті.
  7. Структуру гнійної перев’язочної, організацію санітарно-гігієніч- ного режиму в ній.
  8. Роль медичної сестри в організації хірургічної обробки гнійної рани.
  9. Види вторинних швів.
  10. Методику промивання дренажних трубок, заміну дренажів хво- рому з гнійною раною, накладання мазевих пов'язок.
  11. Класифікацію та механізми дії антисептичних препаратів для промивання гнійних ран.

Вміти:

  1. Діагностувати клінічні прояви гнійної інфекції – абсцеси, флег- мони, фурункули, карбункули.
  2. Сформулювати принципи комплексного лікування місцевих гнійних захворювань та виконати окремі його етапи. Володіти практичними навичками:
  3. Діагностувати окремі види місцевих інфекційних хірургічних захворювань.
  4. Діагностувати місцеві реакції гнійної інфекції – абсцесів, флегмон, фурункулів, карбункулів.
  5. Здійснювати лікування місцевих інфекційних хірургічних захво- рювань.
  6. Проводити диференційну діагностику окремих видів місцевих інфекційних хірургічних захворювань.
  7. Вибирати метод знеболення та спосіб оперативного втручання при різних формах місцевих інфекційних хірургічних захворювань.

ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВИХІДНОГО РІВНЯ ЗНАНЬ-УМІНЬ Дисципліна Знати Вміти Анатомія (топографічна)

Анатомію різних частин організму (з огляду на можливі шляхи поширення гнійно-септичних процесів)

Визначити анатомічне розміщен- ня місцевого гнійного процесу

Гістологія Гістологічну структуру тканин організму Патологічна анатомія

Патанатомічні ознаки запа- лення

Розпізнати макро- та мікроскопічні ознаки запалення Патологічна фізіологія

Місцеві та загальні ознаки запалення

Розпізнавати ознаки місцевої та системної запальної відповіді Пропедевтика внутрішніх хвороб

Методологію обстеження пацієнта

Збирати анамнез, проводити огляд, пальпацію, перкусію, аускультацію Мікробіологія Характеристику збудників інфекції Фармакологія Основні групи антибактері- альних препаратів, їх фар- мако-кінетику та фармако- динаміку

Виписати рецепти антибактері- альних і протизапальних препа- ратів

ЗМІСТ ТЕМИ

Під хірургічною інфекцією розуміють захворювання, які спричинені живими збудниками, характеризуються утворенням місцевих вогнищ запалення, специфічними реакціями організму на збудник і вимагають хірургічного лікування. Для них характерні деякі спільні особливості.

5 За клінічним перебігом: а) гостра і хронічна інфекція поділяється на місцеву і загальну:

  • загальна;
  • місцева; б) хронічна гнійна інфекція:
  • загальна;
  • місцева. І. Гостра гнійна інфекція : А. Місцева: 1 ) гостра гнійна інфекція; 2 ) гостра гнильна інфекція; 3 ) гостра неспецифічна анаеробна інфекція (газова гангрена); 4 ) гостра специфічна анаеробна інфекція (правець, сибірка, дифтерія). Б. Загальна: 1 ) гостра загальна хірургічна інфекція; 2 ) підгостра (хронічна) загальна хірургічна інфекція. Розподіл інфекції на місцеву і загальну умовний, тому що будь- який місцевий процес викликає реакцію всього організму. ІІ Хронічна хірургічна інфекція : 1 ) хронічна неспецифічна інфекція; 2 ) хронічна специфічна інфекція (актиномікоз, сифіліс). Збудники хірургічної інфекції та їх характеристика. До найбільш частих збудників хірургічної інфекції відносять наступні мікроорганізми: _аеробні й факультативні грам(+) коки: Staphylococcus, Streptococcus, Enterococcus; факультативні анаеробні грам(-) палички: бактерії родини Enterobactericeae – Escherichia, Klebsiella, Proteus, Enterobacter, Citrobacter;
  • аеробні не ферганські грам(-) палички й коко-бацили: Pseudomonas, Acinetobacter;
  • аеробні й факультативні анаеробні грам (+) палички: Lactobacillus;
  • анаеробні грам(–) бактерії: Bacteroides, Fusobacterium, Veillonella; анаеробні грам(+) коки: Peptostreptococcus, Peptococcus; анаеробні грам(+) бактерії: Clostridium._ Патофізіологічні та патоморфологічні аспекти розвитку місцевої і загальної реакції організму при хірургічній інфекції Після попадання збудника в патологічне вогнище починається його репродукція, яка супроводжується запальною реакцією в тканинах. Спо- чатку в тканинах організму розвивається інфільтрат у вигляді скупчення клітинних елементів з домішкою крові та лімфи. При прогресуванні про- цесу виникає нагноєння, тобто утворення гною в вогнищі запалення.

Місцеві прояви гнійної інфекції – абсцес, флегмона. Перебіг та прогноз захворювання, яке виникає в результаті гнійно- го запалення визначається здатністю організму до відмежування запаль- ного процесу та локалізацією патологічного вогнища. Здатність організму до відмежування гнійного запалення лежить в основі визначення двох видів патології – абсцесу та флегмони. Загальні принципи діагностики інфекції м’яких тканин. Діаг- ностика використовує усі клінічні діагностичні прийоми та способи, які застосовують у внутрішній медицині, однак існують певні особливості. Так, у відділеннях при обстеженні хворого додатково до інших видів ана- мнезу збирають епідеміологічний анамнез – відомості про можливість передавання інфекції від її джерела до людини, про ймовірні фактори (шляхи) передавання збудника, про тривалість потенційного інкубаційного періоду. Наявність виявлених чинників епідеміологічного анамнезу до- зволяє в підозрюваних випадках окремих інфекційних хвороб (ботулізм, правець, сказ тощо) виносити діагностичне (часто остаточне) судження щодо наявності такої інфекційної хвороби згідно з клініко-епідеміологічними факторами (клініко-епідеміологічною діагностикою). Зокрема, у пацієнта з ймовірним випадком ботулізму за наявності типових клінічних ознак (порушення ковтання, зорові ушкодження, міоплегія, запор тощо) встанов- лення факту вживання продукту, в якому міг утворитися ботулотоксин (епідеміологічний чинник), цілком досить для переведення ймовірного випадку в градацію підтвердженого без додаткових лабораторних досліджень. Методи лабораторної та інструментальної діагностики загалом є спільними з тими, що використовують в інших розділах (галузях) меди- цини. Але інфекційну хворобу спричинює певний збудник, що дає мож- ливість виявлення цього збудника або його часток (антигенів, токсинів тощо), або імунологічних реакцій у відповідь на його потрапляння до організму (вироблення антитіл, реакції гіперчутливості тощо). У клініці інфекційних хвороб застосовують наступні методи специфічної діагностики. Загальні принципи лікування інфекцій м’яких тканин Етіотропна терапія Раціональне лікування інфекційного хворого полягає у впливі на всі складові як інфекційного процесу, так і хвороби. У першу чергу необ- хідні заходи проти на збудника хвороби, а також його продуктів життєді- яльності, особливо токсинів. Таким чином, при багатьох інфекційних хворобах застосовують етіотропну терапію. Етіотропна дія може бути спрямована на збудника або (і) його ток- сини. Показанням до застосування етіотропних засобів є патогенний вплив на макроорганізм такого збудника, з яким сам макроорганізм не впорається, або під впливом якого можливий розвиток серйозних, нерідко смертельних ускладнень.

рату імуностимулюючої дії при надмірному напруженні захисних сил організму, наприклад, розпалі інфекційного мононуклеозу. Необхідно проводити також і ту частину патогенетичної терапії, яка спрямована на усунення хвороботворних ланцюгових реакцій, що виникли в організмі. У зв'язку з цим важливим є відновлення порушених функцій органів і систем, що означає вплив на деякі ланки організму лю- дини. Таке лікування включає в себе повноцінне харчування, вживання достатньої кількості вітамінів, застосування при необхідності серцевих препаратів та ліків, що діють на нервову систему та ін. Часто лікування такого типу відіграє провідну роль у відновленні хворого, особливо коли людина вже позбулася патогенної дії. Приміром, після ефективної антиба- ктеріальної і дезінтоксикаційної терапії при бактеріальному менінгіті слід проводити в подальшому активне відновне лікування, що включає ноот- ропні засоби, препарати, що покращують мозковий кровообіг, гіпербаричну оксигенацію та ін. Симптоматична терапія Це вплив на симптом з метою зменшення його виразності. Зокрема, це призначення нестероїдних протизапальних засобів для зменшення гарячки, головного болю тощо. Грань між симптоматичними і патогене- тичними засобами не завжди легко провести, оскільки грамотно призна- чені патогенетичні засоби зменшують виразність патологічного симптому, а нелогічні симптоматичні лише тимчасово зменшують його, чим обтя- жують подальший клінічний перебіг хвороби. Абсцес – це місцеве відмежоване скупчення гною в тканині. При абсцесі природним бар'єром, що стримує поширення нагноєння, є піоген- на капсула, до складу якої входить сполучна тканина різного ступеня зрілості. Абсцеси можуть виникати в різних тканинах та органах. Вони не є специфічною патологією, яка уражує тільки конкретні анатомічні струк- тури. Причиною проникнення мікробів у тканини може бути поранення, запальні процеси, гематоми, некрози, а також гематогенне метастазування при сепсисі. Таким чином виникають абсцеси підшкірної клітковини, легенів, мозку, печінки, а також інших органів та анатомічних структур. Класифікація абсцесів Розрізняють абсцеси поверхневі і глибокі; доброякісні, злоякісні, холодні (мікотичні), метастатичні та асептичні. Доброякісні абсцеси формуються протягом 5–7 діб, протікають на фоні нормергічного запалення, формується грануляційний бар’єр. Гній густий, жовтуватого кольору, з солодкувато-кислим запахом; містить живі лейкоцити та мертві мікроорганізми, ін'єктований під шкіру, діє за типом вакцино- та протеїнотерапії. Дно і стінки абсцесу вкриті грануляційною оболонкою рожевого або червоного кольору, мертві тканини відсутні. Виникають переважно у великої рогатої худоби та свиней.

Злоякісні абсцеси характеризуються схильністю до генералізації, розлитим болючим та гарячим набряком, грануляційний бар'єр слабко виражений або відсутній, протікають на фоні гіперергічного запалення. Гній брудно-бурий, рідкий зі смердючим запахом, деколи з домішками газу, містить живі мікроорганізми та невелику кількість живих лейкоци- тів. Дно і стінки абсцесу злоякісного абсцесу складаються з мертвих клі- тин, брудно-бурого кольору з ознаками некрозу, мають ніши і кармани. Бувають гострими та хронічними (туберкульоз). Холодні (мікотичні) абсцеси відрізняються хронічним перебігом, ознаки запалення слабко виражені, місцевий біль і температура незначні; протікають на фоні гіпоергічного запалення. Стінки і дно абсцесу вкриті грибоподібними ціанотичними грануляціями з явищами некрозу та виразками. Лікування повинно відповідати стадії розвитку абсцесу. В фазі гід- ратації для доведення до стадії абсцедування зовнішньо застосовують теплові процедури (спирто-висихаючі пов'язки, 5 % спиртовий розчин йоду, опромінення лампами (солюкса, інфраруж)); коротку новокаїнову блокаду з антибіотиками. Дозрілий абсцес (фаза дегідратації, стадія абсцедування) необхідно якнайшвидше звільнити від гною. Для цього застосовують пункцію та аспірацію гною з подальшим промиванням порожнини, розтин або екстир- пацію. Розтин поверхнево розташованого абсцесу виконують під місце- вою інфільтраційною анестезією 0,25 або 0,5 % розчином новокаїну або під короткочасним внутрішньовенним наркозом (кетаміном, тіопенталом натрію). Після видалення гною порожнину промивають 0,1 % розчином етакридину лактату, 3 % розчином перекису водню, розчином перманга- нату калію 1:1000 та вводять антибіотики, 10 % ефірний розчин йодоформу, 10 % іхтіолову мазь, лінімент Вишневського та "Левоміколю" тощо. Ліку- вання після розтину абсцесу проводять за принципом лікування гнійних ран. Профілактика полягає у дотриманні правил асептики, антисептики і техніки виконання лікувальних і діагностичних процедур, а також у своєчасній і раціональній хірургічній обробці саден, подряпин, ран. Флегмона – невідмежоване гнійне запалення сполучної тканини. На відміну від абсцедування, розвиток флегмони не супроводжується формуванням піогенної капсули, перебіг більш стрімкий та злоякісний. Причинами необмеженого поширення гнійної інфекції можуть бути висока інвазивність та патогенність мікроорганізмів, а також пригнічення місце- вих і загальних факторів резистентності організму. Як і абсцес, флегмона не є специфічним захворюванням, яке викликане окремим мікробним збудником, або вражає окремі органи чи анатомічні структури. Шляхи проникнення мікробних збудників флегмон різні – поранення, запальні процеси, гематоми, некрози, попадання в тканини різних хімічних речо- вин. У клінічній практиці замість морфологічного поняття "флегмона" часто застосовують термін "целюліт". Розрізняють серозну, гнійну, гнійно-

При глибокій флегмоні (підфасціальній, міжм'язовій) протягом кількох діб застосовують антисептичні засоби, а потім виконують розріз фокуса нагноєння. Призначають антибіотикотерапію (амоксоцилін – 15, фармазин – 200, енроксил – 5 %), іммунокоригуючу терапію (лівомізол – 8 %, віт. С – 5 % ), вітаміни (інтравіт, оліговіт, мультивітамін), протизапальні засоби (анальгін, глюконат кальцію 10 %). Характеризуючи таку патологію, як абсцеси та флегмони, слід за- пам'ятати наступне. Абсцеси та флегмони можуть себе проявляти не тіль- ки як самостійна патологія, а і супроводжувати та ускладнювати інші види місцевих гнійних хірургічних захворювань, назви яких визначаються ураженими органами та анатомічними структурами. Хірургічне лікування абсцесів здійснюють трьома способами. При сприятливих анатомічних умовах можна застосувати малоінвазивні втру- чання у вигляді пункцій з евакуацією гною та черезшкірним дренуванням. Частіше доводиться виконувати втручання шляхом розкриття та дрену- вання через відповідний операційний доступ. В окремих випадках допус- кається висічення абсцесу з піогенною капсулою в межах здорових тка- нин. Хірургічне оперативне лікування доповнюють консервативна анти- бактеріальна, детоксикаційна та протизапальна терапія. Основний метод лікування флегмон – оперативний. У відносно рід- кісних випадках серозного целюліту можна застосовувати з позитивним ефектом консервативну терапію. На відміну від втручань при абсцесах, операції при флегмонозних гнійних процесах більші за обсягом і поляга- ють у широких розтинах, евакуації ексудату, висіченні некротичних тка- нин та дренуванні. Для флегмон характерна відсутність природних демар- каційних зон у вигляді піогенних капсул. Тому під час операцій нерідко необхідно створювати перепону на шляху нагнійного процесу за допомогою додаткових розтинів на межі здорових та патологічно змінених тканин. Перш ніж завершити характеристику такої патології, як абсцеси та флегмони, слід наголосити, що вона може бути не тільки самостійним захворюванням, а і супроводжувати інші види місцевих гнійних хірургіч- них захворювань. Тому слід пам'ятати – при будь-якому захворюванні за наявності сформованого недренованого вогнища гнійного запалення у вигляді абсцесу або флегмони необхідно застосовувати хірургічне втру- чання. Після виконаного оперативного втручання будь-яка місцева гнійна патологія перетворюється на гнійну рану, лікування якої здійснюють від- повідно до загальних принципів.

Система навчальних завдань для перевірки кінцевого рівня знань

1. При мікроскопії гнійних виділень виявлені грам-позитивні бактерії у вигляді коротких ланцюжків. Укажіть збудника захворювання: А. Мікрококи. В. Стрептококи. С. Стафілококи. D. Менінгококи. 2. Найчастіше збудниками гнильної інфекції є:

  1. Е. Соіі.
  2. B. proteus.
  3. B. putrificus.
  4. Cl. tetani.
  5. Streptococcus viridans. A. 2, 3, 4. B. 1, 3, 4. C. 3, 4, 5. D. 1, 2, 3. E. 1, 4, 5. 3. Шляхами розповсюдження екзогенної інфекції є:
  6. Імплантаційний.
  7. Гематогенний.
  8. Повітряний.
  9. Контактний.
  10. Краплинний. A. 1, 3, 4, 5. B. 1, 2, 4. C. 1, 2, 3. D. 2, 4, 5. E. 2, 3, 4. 4. Укажіть шляхи розповсюдження ендогенної інфекції в організмі:
  11. Повітряний.
  12. Краплинний. З. Лімфогенний.
  13. Імплантаційний.
  14. Гематогенний. A. 2, 4. B. 2, 3. C. 4, 5. D. 3, 5. E. 1, 2. 5. Найбільш частим збудником гнильної інфекції є: A. Стрептококи. C. Гонококи. E. Пневмококи. B. Протей. D. Стафілококи. 6. Характерними змінами показників крові за умови гнійної інтоксикації є:
  15. Лейкоцитоз.
  16. Зсув лейкоцитарної формули вліво.
  17. Сповільнення ШОЕ.
  18. Зниження гемоглобіну.
  19. Зменшення альбумінової фракції білка плазми крові. A. 2, 4, 5. B. 1, 2, 4, 5. C. 2, 3, 4. D. 3, 4, 5. E. 1, 2, 3. 7. Джерелом ендогенної інфекції може бути:
  20. Хронічний тонзиліт.
  21. Карієс.
  22. Шовний матеріал.
  23. Хронічний бронхіт.
  24. Хронічний отит. A. 3 ,4, 5. B. 1, 2, 3. C. 2, 3, 4. D. 1, 2, 4, 5. E. 1 ,3, 4, 5.

№ Етап заняття

Нав- чальний час, хв

Навчальні посібники Місце проведення заняття

Засоби навчання Оснащення

  • клінічна картина гост- рих гнійних захворювань м'яких тканин;
  • діагностика гострих гнійних захворювань м'яких тканин;
    • основні принципи ліку- вання гострих гнійних за- хворювань м'яких тканин 2 Вирішення навчальних завдань теми
  1. Показання до операти- вного методу лікування.
  2. Показання до консер- вативного лікування.
  3. Особливості перев'язок.
  4. Методика розтину кар- бункула.
  5. Особливості лікування хворих з ВІЛ-інфекцією

25 Практичний тренінг Індивідуаль- ний контроль навичок

Хірургічний інструментарій, перев'язочний матеріал

Заняття в операційній та перев'я- зочній

3 Визначення вихідного рівня сформованості знань та вмінь. Підведення підсумків. Контроль та корекція рівня професійних вмінь та навичок. Домашнє завдання (основна і додаткова література за темою)

20 Тести. Задачі

Тести. Задачі. Короткі мето- дичні вказівки до роботи на практичному занятті

Навчальна кімната

ЗАПИТАННЯ ДЛЯ КОНТРОЛЮ ЗНАНЬ

  1. Визначення хірургічної інфекції.
  2. Класифікація хірургічної інфекції.
  3. Збудники хірургічної інфекції та їх характеристика.
  4. Визначення транслокації та причини її виникнення. Патофізіоло- гічні та патоморфологічні аспекти розвитку місцевої і загальної реакції організму при хірургічній інфекції.
  5. Стадії перебігу патологічного процесу при хірургічній інфекції.
  6. Діагностика та диференційна діагностика стадій перебігу хірур- гічного інфекційного процесу.
  7. Принципи лікування хірургічної інфекції.
  8. Абсцес: визначення, клінічні прояви, діагностика, принцип лікування.
  9. Флегмона: визначення, особливості клінічного перебігу, діагнос- тика, принцип лікування.
  1. Види хірургічних швів при ПХО ранах.
  2. Інфекційні ускладнення рани та їх профілактика.
  3. Лікування гнійних ран залежно від фази ранового процесу.
  4. Хірургічна обробка гнійної рани, види швів залежно від часу накладання.
  5. Профілактика внутрішньолікарняного та професійного зара- ження ВІЛ-інфекцією.

ЛІТЕРАТУРА

  1. Загальна хірургія: підручник / С. Д. Хіміч, М. Д. Желіба, І. Д. Ге- рич та ін.; за ред. С. Д. Хіміча, М. Д. Желіби. – 3 - є вид., перероб. і доп. – Київ : ВСВ "Медицина", 2018. – 608 с.
  2. Загальна хірургія : підручник / за ред. Я. С. Березницького, М. П. Захараша, В. Г. Мішалова, В. О. Шідловського. – Вінніця : Нова Книга, 2018. – 344 с.
  3. Курс лекцій з загальної хірургії : навч.-метод. посібник / О. І. Дронов, В. О. Сипливий, І. О. Ковальска та ін. – 2 - е вид, допов. – Київ : МВЦ "Медіаформ", 2011. – 487 с.
  4. Оцінка важкості стану хірургічного хворого / В. О. Сипливий, О. І. Дронов, К. В. Конь, Д. В. Євтушенко. – Київ : Майстерня книги,
  5. – 128 с.
  6. Сборник тестов по общей хирургии : учеб. пособие / В. А. Сип- ливый, Г. Д. Петренко, А. Г. Гузь и др. – Харьков : ХНМУ, 2014. – 156 с.
  7. Антибиотики и антибактериальная терапия в хирургии / В. А. Сип- ливый, А. И. Дронов, Е. В. Конь, Д. В. Евтушенко. – Киев, 2006. – 100 с.
  8. Гостищев В. К. Общая хирургия : учебник / В. К. Гостищев. – 5-е изд., перераб. и доп. – Москва : ГЭОТАР-Медиа, 2013. – 728 с.
  9. Петров С. П. Общая хирургия / С. П. Петров. – 2-е изд., перераб. и доп. – Москва : ГЭОТАР-Медиа, 2013. – 728 с.
  10. Кузин М. И. Раны и раневая инфекция / М. И. Кузин, Б. М. Костюченок. – Москва : Медицина, 1981. – 688 с.
  11. Догляд за хворими хірургічного профілю / В. П. Польовий, О. Й. Хомко, С. П. Польова та ін. – Чернівці : Медуніверситет, 2012. – 380 с.
  12. Попкиров С. Гнойно-септическая хирургия / С. Попкиров. – София : Медицина й физкультура, 1974. – 483 с.
  13. Українсько-латинсько-англійський медичний тлумачний слов- ник : в 2 т. / Видавнича спілка "Словник" Львівського державного медич- ного інституту. – Львів, 1995. – 786 с.
  14. Юрихин А. П. Десмургия / А. П. Юрихин. – 3-е изд., стерео- типн. – Ленинград : Медицина, 1984. – 120 с.