25. Загострення хронічного калькульозного сіалоаденіту правої
підщелепної слинної залози
Конкрементозний сіалоаденіт (слинокам'яна хвороба)
В основі патогенезу захворювання лежить утворення каменів у про-токах слинної залози.
Етіологія. Головний чинник хвороби — зміни загального характеру: порушення
фосфорно-кальцієвого обміну, нестача вітаміну А, мікроорганіз-ми, під впливом яких
порушується фізико-хімічна структура стінок проток. Унаслідок цього відриваються клітинні
елементи епітелію проток, утворюючи ядро, що інкрустується солями слини. Необхідною
умовою каменеутворення є ектазії та стриктури проток з одночасним зниженням секреторної
активності паренхіми залози, формування густого секрету, застій, збільшення в’язкості та
облугування слини (рн 7,1—7,4); дискінезія проток залоз і атонія гладком’язо- вих елементів у її
стінках. Утворення слинного каменю відбувається в розши-рених відділах проток перед його
звуженою частиною.
Клінічна картина. Початок захворювання частіше непомітне, оскіль¬ки слиновиділення в цей
період не порушується і не відзначається виражених запальних явищ з боку залози.
Захворювання проявляється у вигляді “слинної коліки” (біль та припухлість залози під час
споживання їжі, особливо гострої, унаслідок переміщення каменю током слини та обтурації
протоки в місці зву-ження і затримка виведення секрету).
Указані явища зазвичай швидко зникають, але можуть повторюватись, якщо конкремент
розміщується в головній вивідній протоці, особливо біля устя. Під час бімануальної пальпації
можна виявити камінь у протоці чи в па-ренхімі залози.
За допомогою зондування протоки можна чітко визначити місце розташу-вання конкременту в
ній. При надавлюванні на залозу чи пальпації протоки, особливо після зонду¬вання, з устя
виділяється в’язкий секрет слизисто-гнійного характеру.
Найефективнішим у встановленні остаточного діагнозу є рентгенологічне дослідження, оскільки
рентгеноконтрастні слинні камені спостерігаються у 88,7 % випадків (І.Ф. Романова, 1973; В.
Балоде, 1974). Призначають рентге-нографію тканин дна порожнини рота класичну і за методом
В.С. Коваленко, що дозволяє встановити місце розташування каменя в протоці і задньому від-
ділі залози та його розмір, рентгенографію піднижньощелепної ді-лянки за Гінзбургом, яка дає
змогу визначити локалізацію каменю в залозі та його розміри. Локалізацію конкременту можна
уточнювати за допомогою сіалографії, комп’ютерної сіалотомографії.
При введенні в протоку залози контрастної речовини на місці розташу-вання каменю
визначається розширення протоки або порожнина. При цьому камінь дає тінь, менш контрастну,
ніж уведена контрастна речовина, або на¬віть визначається як дефект наповнення проток
залози (І.Ф. Ромачева, 1952).
Сіалотомографія є найінформативнішим методом виявлення слинних ка-менів, оскільки
дозволяє виявити рентгенонегативні конкременти і визначити просторове розташування
каменю, необхідне для вибору тактики оперативно¬го лікування.
Лікування хворих із слинокам’яною хворобою залежить від стадії за-пального процесу,
наявності загострення сіалоаденіту, локалізації конкремен¬ту та передбачає протизапальну
терапію і хірургічне втручання (видалення кон¬кременту).
Пацієнтам призначають бужування проток і препарати, що стимулюють слиновиділення, після
чого камені (бажано) виді¬ляються зі струменем слини.
Розроблено метод екстракорпоральної літотрипсії слинних каменів —зас¬тосування ударних
хвиль для дроблення слинних каменів з використанням лі- тотриптера, який генерує ударні
хвилі і фокусує найбільший тиск ударно-хви¬льового ефекту на камені (Н. Iro et аі., 1990).
Розробляють контактну літотрипсію (руйнування) слинних каменів, яка передбачає введення
ультразвукового датчика в протоку залози до контакту із конкрементом, який після руйнування
виходить зі слинної протоки у вигляді піску.
У фазі загострення лікування полягає у ліквідації запальних явиш за за-гальними принципами
лікування гострого гнійного сіалоаденіту. У разі локалі¬зації каменю у передньому відділі
протоки піднижньощелепної слинної зало¬зи видаляють конкремент поздовжнім розрізом
слизової оболонки та протоки над каменем. Рану можна не ушивати.
