



Study with the several resources on Docsity
Earn points by helping other students or get them with a premium plan
Prepare for your exams
Study with the several resources on Docsity
Earn points to download
Earn points by helping other students or get them with a premium plan
Community
Ask the community for help and clear up your study doubts
Discover the best universities in your country according to Docsity users
Free resources
Download our free guides on studying techniques, anxiety management strategies, and thesis advice from Docsity tutors
Biology is the scientific study of life. It is a natural science with a broad scope but has several unifying themes that tie it together as a single, coherent field.
Typology: Cheat Sheet
1 / 5
This page cannot be seen from the preview
Don't miss anything!
забезпечення відтоку залишають ї х відкритими (порожнину в зубі закривають ватним тампоном). Після чого виконують евакуацію ексудату з-під окістя шляхом періостотомії — розтинають слизову оболонку й окістя до кістки, паралельно перехідній складці, довжиною 1 — 1,5 см (до середини сусідніх зубів) та дренують рану гумовою смужкою. Призначають протизапальні, антимікробні та симптоматичні лікарські засоби, полоскання порожнини рота. Після стихання гострого запального процесу та зменшення відтоку ексудату з рани, кореневий канал пломбують із забезпеченням відтоку ексудату з рани по перехідній згортці. Лікування періоститу багатокореневих зубів з прямими каналами (які можуть підлягати ендодонтичному лікуванню) аналогічне. Розріз потрібно робити в межах 2—3 зубів (не менше), щоб забезпечити відтікання гною. Лікування періоститу однокореневих верхніх зубів (1—5), якщо інфекція поширилась на тверде піднебіння, де немає достатньо м’яких тканин для фіксації гумового дренажу і важко забезпечити ефективний тривалий відтік ексудату з рани, проводять аналогічно, але з висіченням невеликого клаптя слизової оболонки піднебіння трикутної форми, що забезпечує необхідний відтік з вогнища запалення. Лікування хронічного періоститу зазвичай не потребує термінових хірургічних втручань. Після розтину абсцесу і видалення зуба необхідно запропонувати хворому прополоскати рот слабким (1:1000) розчином калію перманганату; дренувати рану вузькою гумовою смужкою; призначити теплі полоскання порожнини рота. У разі тяжкого загального стану хворого призначають антибіотики, а як-що він після розтину і видалення зуба погіршився, це зазвичай свідчить про перехід періоститу в остеомієліт або флегмону.
Епідемічний паротит (“свинка”) — гостре інфекційне захворювання, яке спричинює фільтруючий вірус (Pneumophilis parotidis). Характеризується га¬рячкою, ураженням привушних слинних залоз; нерідко зазнають ушкодження інші залози (статеві, підшлункова, щитоподібна) і нервова система, переважно у формі серозного менінгоенцефаліту. Епідеміологія. Епідемічний характер захворювання, передається повітряно- краплинним шляхом і через забруднені слиною предмети, якими користувалися хворі. Джерелом інфекції є контагіозні хворі, особливо протягом перших 3—5 днів хвороби. Інкубаційний період триває 2—3 тиж. Вірус епідемічного паротиту спричинює утворення антитіл в організмі в перші 3—8 днів хвороби. Після видужання до вірусу залишається стійкий імунітет, однак можливі повторні випадки захворювання (0,4—3 %). Припускається наявність здорових вірусоносіїв. Переважно хворіють діти віком від 7 до 10 років. Серед дорослих частіше хворіють жінки. Патогенез. Вхідні ворота інфекції — слизові оболонки порожнини рота, носа, гортані, в епітеліальних клітинах яких вірус розмножується, а потім потрапляє в кров. Гематогенно він поширюється в усі органи і тканини. У слинних залозах відбувається адаптація вірусу і й ого реплікація, після чого він знову потрапляє в кров, що призводить до посилення вірусемії. Клінічна картина. Розрізняють типові та атипові (без ураження привушних залоз) форми хвороби. До типових форм належать: залозиста — ураження будь-яких залозистих органів, що перебігає як ізольовано, так і в різних комбінаціях (привушні, під- нижньощелепні, статеві, молочні, підшлункова залози тощо); нервова —ізо- льоване ураження ЦНС (серозний менінгіт, менінгоенцефаліт); комбінована — поєднання ураження залозистих органів і ЦНС. Атипові форми — стерта і безсимптомна. Інкубаційний період триває 11—23 доби, у середньому 15—18. Продромальними симптомами іноді є нездужання, кволість, головний біль і біль у шийних м’язах, гарячковий стан. Хвороба здебільшого починається гостро з підвищення температури тіла до 38—39 °С, припухлості і болючості привушних слинних залоз. М’які тканини довкола залози набрякають та ущільнюються, що утруднює пальпаторне визначення її контурів. Максимальних розмірів уражена залоза досягає протягом 1—3 днів. Консистенція залози тістувата або щільноеластична. Ураження привушних залоз зазвичай двобічне: спочатку однієї, а через 1—2 дні і другої. Ділянка припухлості помірно болюча. Шкіра над нею звичайного кольору, напружена, блискуча. Біль відчувається під час натискання позаду мочки вуха і в ділянці верхівки соскоподібного відростка. Протягом наступних 3—7 днів припухлість поступово зменшується і зникає. Крім привушних можливе ураження піднижньощелепних і під’язикових слинних залоз. Ураження слинних залоз супроводжується зменшенням секреції слини в
3—4 рази. Функціональна здатність ї х відновлюється лише через 3—4 тиж., тобто значно пізніше, ніж зникають прояви хвороби. Лікування епідемічного паротиту симптоматичне. Обов’язковій госпіталі-зації підлягають лише особи з тяжкою формою хвороби при ураженні нервової системи і статевих залоз. У гострий період хвороби рекомендується постільний режим, дієта з обмеженням жирів та вуглеводів. Догляд за порожниною рота включає чищення зубів, полоскання рота після ї жі перевареною водою, 2 % розчином натрію гідрокарбонату, розчином калію перманганату, фурациліну. При всіх формах хвороби рекомендують жарознижувальні, протизапальні, знеболювальні засоби. Застосовують мефенамінову кислоту по 0,25—0,5 г тричі на день, яка крім переліченого фармакодинамічного впливу є індуктором інтерферону. Для запобігання поширенню епідемічного паротиту застосовують активну імунізацію живою протипаротитною вакциною. Профілактика. Профілактичні заходи включають проведення вологої дезінфекції приміщення і речей хворого, кип’ятіння столового посуду, провітрювання приміщення. Хворого ізолюють до зникнення клінічних проявів хвороби, але не менше ніж на 9 днів.